Полегшення тягаря
Коли жінка в нашій нещодавно сформованій групі з вивчення Біблії зазнала проблем, ми всі неочікувано для себе почали ділитися глибоким особистим досвідом. У когось помер батько. Хтось пережив розлучення. У когось народилося зовсім глухе немовля. Хтось ледве встиг вчасно привезти дитину до лікарні. Це все тягарі, які важко в собі носити. Усвідомлення власної вразливості спонукало нас відкритися одна одній. Ми разом плакали і молились. Усього за декілька тижнів ми з малознайомих людей перетворилися на близьких друзів.
Збирання колосків
Марія вирішила пообідати в ресторані фастфуда. Коли вона сіла за вільний столик і почала їсти гамбургер, то звернула увагу на молодого чоловіка, який сидів неподалік. Його одяг був брудним, волосся – скуйовджене, а в руці він тримав порожній паперовий стакан. Вочевидь він був голодний. Втім як допомогти? Дати йому грошей навряд чи буде розумним рішенням. Якщо купити йому обід, він може відчути себе приниженим.
Боже переслідування
Одного разу я йшов по вулиці, а десь за квартал від мене йшов інший чоловік. У його руках було декілька пакетів. Раптом він спіткнувся і впав. Перехожі допомогли йому піднятись і зібрати розкидані речі. Втім дещо вони не помітили – гаманець, який лишився на тротуарі. Я підняв його і побіг за незнайомцем, аби віддати йому цю, безумовно, важливу річ. “Сер! Сер!” – кликав я і, нарешті, привернув його увагу. Він повернувся якраз у ту мить, коли я до нього підбіг. Ніколи не забуду його погляд, в якому подив змінився на радісну вдячність.
Великі сподівання
Метушливого дня перед Різдвом у відділення пошти зайшла літня жінка. Спостерігаючи за її повільною ходою, терпеливий працівник пошти привітав жінку: “Вітаю, молода леді!” Його слова прозвучали по-дружньому, втім декому, можливо, почувся в них натяк на те, що якби вона була молодшою, то було б краще.
Щоденна залежність
Якось суботнього ранку наші маленькі діти вирішили встати раніше і самостійно приготувати собі сніданок. А ми з дружиною після важкого тижня намагалися поспати хоча б до сьомої ранку. Але тут раптом пролунав гуркіт на кухні. Я підскочив і кинувся сходами вниз, де перед моїм поглядом постала розбита миска, розсипані вівсяні пластівці і наш п’ятирічний Джонас, який відчайдушно намагався прибрати липку масу з підлоги. Діти були голодні, але вирішили не просити допомоги. Їм хотілося бути незалежними. Результатом цього став не кулінарний шедевр.
Праця любові
Ребека Лі Крамплер була першою чорношкірою американкою, яка отримала докторський ступінь в галузі медицини. Однак, за словами самої Ребеки, протягом життя (1831–1895) її “ігнорували, зневажали і вважали ні за що”. І все-таки вона залишалася вірною своєму покликанню. Багато хто ставився до неї погано через расу і стать, а вона завжди була сповнена “рішучості та мужності йти туди, куди кличе обов’язок”. Вона вірила, що турбота про жінок і дітей, а також лікарська допомога звільненим рабам – це спосіб послужити Богові. На жаль, Ребека не отримала визнання за свої досягнення при житті. Воно прийшло до неї лише через століття.
Світло Різдва
Здавалося, що ялинка охоплена вогнем. Не штучним, з електричних гірлянд, а справжнім! Друзі запросили нашу сім’ю на традиційне німецьке свято, “як у давні добрі часи”, з національним частуванням та справжніми свічками на ялинці (з міркувань безпеки свічки запалювалися на свіжозрубаній ялинці і лише один раз).
Ким ви є
У 2011 році після десяти років бездітності ми з дружиною вирішили переїхати в іншу країну. Хоча було цікаво переїжджати, але мені довелося залишити роботу на радіо, яку я любив. Відчуваючи себе спустошеним, я попросив поради у свого друга Ліама.
