Благословенна повсякденність
Дивлячись, як натовп поступово перетікає з перону до потяга, я відчув, що на мене накочує важкість понеділка. Сонні, похмурі обличчя пасажирів, що набилися у вагон, красномовно говорили про їхнє ставлення до майбутнього робочого дня. Спроби зайняти зручніше положення вони зустрічали похмурим поглядом і несхвальним бурчанням. Знову сірі будні, знову одноманітна робота.
Не сон
Це схоже на сон, але без пробудження. Людям, які страждають на розлад, який іноді називають “дереалізація” або “деперсоналізація”, часто здається, що все навколо не справжнє. Втім подібне почуття може виникнути і в здорових людей, особливо при сильному стресі. А в деяких воно з’являється, коли все складається вдало. Наче розум не може повірити, що такі добрі події відбуваються насправді.
Розкажіть
Роберт Тодд Лінкольн, син президента США Авраама Лінкольна, був присутній на трьох важливих подіях: смерті власного батька, а також убивстві президентів Джеймса Гарфілда і Вільяма Мак-Кінлі.
Важливі рішення
Ентоні, інструктор із плавання в Нью-Джерсі, побачив, як у затоці тоне позашляховик, і почув із кабіни крик водія: “Я не вмію плавати!” Автомобіль швидко поринав у каламутну воду. Зібрався натовп, але люди тільки метушилися і кричали. Тоді Ентоні підбіг до кам’янистого берега, відстебнув протез ноги і кинувся у воду. Завдяки швидкому рішенню інструктора, 68-річний водій незабаром був у безпеці на березі.
Будьте на зв’язку
Відома дитяча письменниця Мадлен Л’Енгл взяла за правило раз на тиждень дзвонити матері. Коли та досягла похилого віку, дочка почала дзвонити ще частіше, “просто аби бути на зв’язку”. Так само Мадлен любила, коли її власні діти дзвонили їй. Іноді були довгі розмови на важливі теми. А іноді дзвінок здійснювався тільки для того, щоб переконатися, що все гаразд. У своїй книзі “Ходіння по воді” Мадлен писала: “Добре, якщо діти підтримують зв’язок із нами. Ще краще, якщо всі діти Божі підтримують зв’язок із Небесним Отцем”.
Вас чують
У книзі “Фізика” Чарльз Манн та Джордж Твісс запитують: “Коли в глухому лісі падає дерево, а поблизу немає жодної тварини, яка могла б почути, чи видає воно звук?” Протягом багатьох років це питання викликало філософські та наукові дискусії про звук, сприйняття і навіть реальність світу. Проте остаточної відповіді на нього досі немає.
Дослідження бабусь
Дослідники з Університету Еморі вирішили вивчити мозок бабусь за допомогою МРТ. Вони вимірювали реакцію жінок похилого віку на зображення, серед яких були фотографії їхніх власних дорослих дітей, онуків та сторонніх малюків. Дослідження показало, що найсильніші почуття бабусі відчували, побачивши онуків. Вчені назвали це “фактором чарівності”. До маленьких онуків бабусі відчувають сильніші почуття, ніж до своїх дорослих дітей.
Бог пам’ятає імена
У першу неділю після того, як я почала працювати з молоддю в церкві й познайомилася з деякими з них, я заговорила з сором’язливою дівчинкою, яка сиділа біля мами. Я посміхнулася, звернулася до неї на ім’я і спитала, як у неї справи. Дівчинка підвела голову і подивилася на мене широко розплющеними карими очима. “Ви пам’ятаєте, як мене звуть!” – сказала вона тихим голосом. Просто вимовивши ім’я дівчинки, яка, мабуть, відчувала себе незначною серед безлічі дорослих у церкві, я завоювала її довіру. Вона відчула увагу та турботу.