У 1859 році Джошуа Абрагам Нортон оголосив себе імператором Сполучених Штатів. Він надбав статки на судноплавстві в Сан-Франциско, але цього йому здалося мало, і він захотів стати першим імператором Америки. Коли місцева газета надрукувала “імператорське” оголошення Нортона, читачі просто посміялися, але сам він був рішуче налаштований. Серед іншого новоспечений “імператор” виступав із заявами, покликаними виправити вади суспільства, друкував власну валюту і навіть писав листи до королеви Вікторії, пропонуючи вийти за нього заміж і об’єднати володіння. Він носив королівську військову форму, пошиту місцевими кравцями. Але, звичайно, ніяким королем він не був.
У 2021 після багатьох років напруженої праці в космос був запущений телескоп “Джеймс Вебб”. Розташований за півтора мільйони кілометрів від Землі, він допомагає людям досліджувати далекий космос, вивчати зірки та інші дива Всесвіту.
Популярний відеоролик, у якому ведмедиця намагається перевести чотирьох непосидючих ведмежат через вулицю зі жвавим рухом, викликав у мене посмішку з розумінням. Було зворушливо спостерігати, як вона одного за одним бере ведмежат і переносить їх через дорогу, а ті одразу прямують назад. Після низки безуспішних спроб мама ведмедиця нарешті змогла зігнати всіх чотирьох до купи, і перешкода була успішно подолана.
Марафонський забіг – тяжке випробування. Щоб пробігти його, спортсмен повинен постійно фізично та емоційно підштовхувати себе. А для однієї старшокласниці змагання з бігу по пересіченій місцевості – це можливість підштовхувати не себе, а іншого. На тренуваннях та забігах 14-річна Сьюзен Бергман котить перед собою інвалідний візок зі своїм старшим братом. Джефрі не виповнилося ще й двох років, коли в нього сталася зупинка серця. В результаті хлопчик отримав серйозне пошкодження мозку та церебральний параліч. Сьогодні Сьюзен жертвує власними спортивними цілями, щоб Джефрі міг брати участь у змаганнях разом із нею. Яка любов і жертовність!
Завжди доречно і правильно дякувати мамам і показувати, як багато вони означають для нас. Скільки сили, часу та терпіння вони вклали в нас! Скільки любові та турботи нам подарували! Ви можете надіслати своїй мамі цих п'ять електронних листівок, щоб висловити свої почуття. Дайте їй привід усміхнутися.
Оформлення: YMI x Едріанн Валухо (@adriannewalujo.o)
“Куди ти преш!” – вирвалося в мене, коли мою машину підрізала вантажівка. Я ледве уникнув зіткнення і раптом побачив у нього на бампері напис: “Не подобається, як я кермую? Зателефонуйте!” та номер телефона. Як не подзвонити? Набравши вказаний номер, я висловив оператору все, що думав щодо того, що сталося. Вона записала номер вантажівки і втомлено сказала: “Знаєте, ви також можете повідомляти і про тих, хто кермує добре”.
Іноді через хронічний біль і постійну втому я опиняюся замкненою в чотирьох стінах. У такі дні я відчуваю нестерпну самотність. Тоді здається, що про мене не турбуються ні люди, ні Бог. Якось під час ранкової молитовної прогулянки з моїм спеціально навченим собакою я боролася з цими почуттями, як раптом побачила вдалині велику повітряну кулю. Люди в кошику насолоджувалися краєвидом нашого району з висоти пташиного польоту. Мене вони, звісно, не могли бачити. Ідучи вздовж сусідських будинків, я зітхала. Скільки людей за цими дверима теж почуваються незначними та непотрібними! Завершуючи прогулянку, я попросила Бога дати мені можливість сказати сусідам, що я знаю їх і мені не байдуже, що з ними відбувається. Так само, як і Йому.
