Коли відомо, хто перемагає
Мій керівник є великим фанатом однієї університетської баскетбольної команди. Цього року вона перемогла на національному чемпіонаті, і один зі співробітників письмово привітав його. Проблема була лише в тому, що мій бос ще не мав можливості подивитися заключну гру! Він сказав, що розчарувався, коли заздалегідь дізнався результат. Однак зізнався, що, дивлячись гру, не нервував через очки, бо знав, хто переміг!
Бульдог і спринклер
Майже кожним літнім ранком у парку позаду нашого будинку розігрується веселе дійство. У ньому бере участь спринклер. І бульдог. Приблизно в 6:30 вмикаються спринклери. Невдовзі після цього прибуває бульдог Фіфі (так ми називаємо собаку у нашій родині).
Більше ніякої біганини
Вісімнадцятого липня 1983 року з авіабази в штаті Нью Мексико безслідно зник капітан військово-повітряних сил США. Через тридцять п’ять років влада знайшла його в Каліфорнії. Стаття в газеті “Нью-Йорк Таймз” повідомляє, що він, “будучи пригнічений своєю роботою”, просто втік.
Спаситель, Який знає нас
“Татку, котра година?” – запитав мій син, сидячи на задньому сидінні. “П’ять тридцять”, − відповів я, точно знаючи, що буде далі. “А ось і ні! П’ять двадцять вісім!” − з сяючим обличчям заявив син. Йому подобалося ловити мене на неточностях. А мені подобалося те, що я знаю свою дитину так, як можуть знати тільки батьки.
Об’єкти в дзеркалі
“Повинен. Їхати. Швидше”. Це слова доктора Яна Малкольма, зіграного Джеффом Голдблюмом, які він промовляє у культовій сцені фільму “ Парк Юрського Періоду” , тікаючи на джипі разом із двома іншими героями від несамовитого тиранозавра. Коли водій дивиться у дзеркало заднього огляду, то бачить страшенну щелепу рептилії прямо над написом: “ОБ’ЄКТИ В ДЗЕРКАЛІ МОЖУТЬ БУТИ БЛИЖЧИМИ, НІЖ ЗДАЮТЬСЯ”.
Зігнутий шпиль
Виявилось, що зігнутий церковний шпиль сильно розхвилював людей. Під час відвідин наших друзів вони розповіли, як після сильної бурі зігнувся величавий шпиль їхньої церковної будівлі, спричинивши серед декого паніку.
Потрібне нове серце?
Мій батько страждав від болю в грудях, і лікар призначив йому обстеження серця. Діагноз був невтішний: блокування трьох артерій.
Затримки неминучі
“Що за жарт?” Я і так запізнювався, але табло сповіщало, що ведуться дорожні роботи. Рух уповільнювався. Я аж розсміявся: очікував, що все відбудеться згідно з моїм ідеальним графіком, але не врахував ремонтних робіт на дорозі.
Куди дивишся?
Що визначає ваш життєвий напрямок? Відповідь на це питання я почув колись в доволі незвичному місці − на курсах водіння мотоциклом. Ми з друзями хотіли навчитися їздити на мотоциклі, тому записалися на відповідні курси. Одним із аспектів навчання було те, що можна назвати зосередженістю на цілі.
Стратегія
Моя улюблена футбольна команда щойно програла восьму гру поспіль. З кожним програшем все важче вірити, що вона зможе врятувати цей сезон. Щотижня тренер робить перестановки, але це не призводить до виграшів. В розмовах зі своїми колегами я інколи жартую, що просте очікування іншого результату не гарантує змін. “Надія – це не стратегія”, – саркастично кажу я.
Татко у дантиста
Я не очікував у кабінеті дантиста отримати якихось глибоких уроків про серце Небесного Отця, але все-таки отримав один. Я був там разом зі своїм десятирічним сином. В нього вже почав лізти під молочним зубом постійний зуб, але молочний ніяк не хотів випадати. Отже, прийшов час його видалити. Іншого шляху не було.
Колючка
Колючка вп’ялася у мій вказівний палець так, що пішла кров. Я скрикнув від болю і зі стоном, інстинктивно, відсмикнув руку. Але я мав очікувати на це. Спроби обрізати колючий кущ без садових рукавиць – це найшвидший спосіб поранитись.
Отець, що співає
До того, як у нас із дружиною з’явилися діти, ніхто не казав нам про важливість співу для малюків. Щовечора ми з дружиною по черзі заколихували наших дітлахів з молитвою, щоб вони скоріше заснули. Я витратив сотні годин, відчайдушно наспівуючи колискові з надією прискорити процес. Але коли я так щоночі присипляв своїх дітей, стало відбуватись дещо дивне: мої узи любові й радість батьківства збільшились у такій мірі, що я навіть і не мріяв.
Божий шлях
“Ми йдемо сюди”, – сказав я в черговий раз своєму синові й торкнувся його плеча, спрямовуючи крізь натовп за його мамою та сестрами у парку розваг, який ми відвідали всією сім’єю. Ці слова я змушений був говорити ще частіше, коли надворі почало вечоріти. Малий втомився і дедалі ставав усе більш неуважним. “Чому він не може просто йти за мною” , – дивувався я.
Завершено чи ще в процесі?
Люблю, коли роботу закінчено. Серед моїх обов’язків є й така робота, що змінює щомісяця свій статус “у процесі” на статус “завершено”. Я із задоволенням натискаю кнопку “завершено”. Але коли минулого місяця робив це, то подумав: “Ех... якби так легко було долати важкі моменти у моїй вірі!” Мені інколи здається, що християнське життя – то завжди процес без завершення.