Наші автори

Переглянути усе
Amy Boucher Pye

Емі Бушер Пай

Емі Бушер Пай є авторкою, редактором і спікером. Вона написала книгу “Знайти себе в Британії: наші пошуки віри, домівки й справжньої ідентичності”. Емі керує жіночим книжковим клубом і проживає з сім’єю в Англії.

Статті Емі Бушер Пай

Просто робота?

Я дивилася на зелені пагорки Ланкаширу на півночі Англії. За кам’яною огорожею паслися вівці. Купчасті хмари пливли у ясному небі. Я дихала на повні груди, милуючись прекрасним видом. Коли я розповіла про цей чудовий пейзаж працівниці центру відпочинку, який я відвідала, вона сказала: “Я ніколи не помічала цього краєвиду, допоки на нього не стали звертати увагу наші гості. Ми тут живемо роками. Коли ми працювали фермерами, це було просто місце роботи”.

На виноградині

Весною після суворої зими, під час якої Емма допомагала члену своєї родини впоратися з тривалою хворобою, вона знаходила підбадьорення кожен раз, як проходила повз вишню біля свого будинку. На верхівці дерева посеред рожевого цвіту з’явилося біле цвітіння. Умілий садівник прищепив до дерева гілку з іншої вишні. Проходячи повз незвичайне дерево, Емма розмірковувала над словами Ісуса Христа про те, що Він є виноградиною, а Його послідовники – віттям (Ів. 15:1-8).

Зміни у житті

Стівен виріс у кримінальному районі в східній частині Лондона і в десять років вчинив злочин. Він сказав: “Якщо всі навколо продають наркотики і займаються пограбуванням та шахрайством, ви також будете в цьому задіяні. Це просто такий спосіб життя”. Однак у віці двадцяти років йому наснився сон, який його змінив. “Я почув, як Бог сказав: «Стівен, ти ідеш у в’язницю за вбивство»”. Цей сон став попередженням для нього, і він звернувся до Бога та прийняв Ісуса Христа своїм Спасителем, і Святий Дух змінив його життя.

Завзяті для Бога

Ті, хто зростав з Вільямом Кері (1761–1834) в англійському селі, імовірно не думали, що він багато чого досягне, однак сьогодні його знають, як батька сучасних місій. Народившись у родині ткачів, він став не надто успішним вчителем і шевцем, однак продовжував вивчати грецьку мову, іврит і латинь. Через багато років він здійснив свою мрію, ставши місіонером в Індії. Проте він зазнав труднощів, включаючи смерть своєї дитини, проблему з психічним здоров’ям у дружини і багаторічну байдужість тих, кому служив.

Як знайти мир

“Що ти думаєш про мир у серці?” – запитав мене за обідом мій друг. “Мир? – здивовано промовила я. – Не знаю… А чому ти питаєш?” Він відповів: “Ну, під час богослужіння ти гойдала ногою, і я подумав, що ти, можливо, чимось схвильована. Чи ти думала про мир, який Бог дає люблячим Його?”

Розв’язання мотузок

Метою однієї християнської організації є сприяння цілющій природі прощення. Ось цікава вправа, яку там пропонують. Людина, що грає роль скривдженого, прив’язується спиною до спини кривдника. Тільки той, проти кого згрішили, може розв’язати мотузку. Без прощення − без розв’язання мотузки − людина не може звільнитися.

“Бог мене врятував”

У п’ятнадцятирічному віці Аарон (ім’я змінено) почав молитися сатані. “Мені здавалося, що він допомагає”, − згадує юнак. Аарон почав обманювати, красти і маніпулювати своєю родиною та друзями. Йому також снилися кошмари. “Одного ранку я прокинувся і побачив на іншому боці ліжка диявола. Він сказав, що я складу іспити, а потім помру”. Однак після складання іспитів він залишився живим. Аарон згадує: “Я зрозумів, що він обманщик”.

Долина смертної темряви

Хей Ву (змінене ім’я) ув’язнили в північнокорейському трудовому таборі за перехід кордону з Китаєм. Вона казала, що тортури тривали і вдень, і вночі: жорстокі охоронці, виснажлива праця і нетривалий сон на холодно-крижаній підлозі з пацюками і вошами. Однак Бог щоденно допомагав їй, показуючи з ким товаришувати і ділитися своєю вірою.

Сховане за хмарами

У листопаді 2016 року на небі був супер Місяць – рідкісне явище, що трапляється один раз на шістдесят років. Місяць максимально наблизився до землі, тому виглядав надзвичайно яскравим та великим. Але того дня небо затягло хмарами. І хоча я бачила тільки фото цього дива, що його зробили друзі в інших місцях, проте була змушена просто вірити, що величезний Місяць сяє за хмарами, коли здіймала очі вгору.

Привітність до чужинців

Коли мої друзі жили в Молдові – в одній із найбідніших країн Європи, – то були приголомшені тамтешньою гостинністю людей, особливо християн. Одного разу вони вирішили подарувати дещо з одягу та харчів одній бідній сім’ї з церкви, в якій виховувались прийомні діти. Моїх друзів прийняли як шановних гостей і, незважаючи на всі протести, запросили до столу. А на прощання вони дали гостям кавунів та інших фруктів. Їдучи назад, мої друзі не могли прийти до тями від наданого прийому.

Жива жертва

Моя двоюрідна бабуся мала дуже цікаву роботу: займалася рекламою і постійно подорожувала між Чикаго та Нью-Йорком. Але згодом вона вирішила відмовитися від кар’єри через любов до своїх батьків, які жили в Міннесоті і потребували опіки. Обидва її брати трагічно загинули ще молодими, і вона залишилась єдиною дитиною у сім’ї. Для неї турбота про своїх батьків була проявом віри.

Божі діти

Під час одного богослужіння, яке я відвідала зі своїми батьками, ми, згідно зі своєю сімейною традицією, промовляли молитву “Отче наш” , тримаючи один одного за руки. Коли я так стояла, тримаючи однією рукою мамину руку, а другою – таткову, мені раптово спало на думку, що я завжди буду донькою для своїх батьків. Хоча я вже давно середнього віку, мене й досі можна назвати “дитиною Лео та Філліс”. А ще я подумала, що є не лише їхньою донькою, але й завжди буду Божим дитям.

Вісник

“Маю послання для вас!” – почула я голос під час конференції і побачила, як якась жінка протягує мені клаптик паперу. Я відразу напружилася: маю радіти чи нервувати? Прочитавши написане, зрозуміла, що маю радіти – в мене народився племінник.

Різдвяний лист

Кожного Різдва мій приятель пише довгого листа своїй дружині, в якому згадує головні події року і ділиться мріями на майбутнє. Він завжди пише, як сильно її любить і чому. Також він посилає листа кожній своїй доньці.

Невидиме служіння

Мені доручили важливий академічний проект, і я дуже нервувала, чи встигну завершити його своєчасно. Коли мені дошкуляли ці неспокійні думки, я отримала три підбадьорюючі записки від своїх подруг, що намагалися підняти мій дух. Кожна з них написала: “Коли я молилася сьогодні, Бог чомусь нагадав мені про тебе”. Мене сповнило смиренне почуття подяки, коли ці три подруги написали мені, навіть не знаючи про мої обставини. Я вірю, що це Бог використав їх як посланців Своєї любові.