Тримаючись за Боже Слово

До дверей старого фермерського будинку мого дядька було міцно прикріплене залізне кільце. На відстані в понад тридцять метрів містилося інше кільце, прикріплене до хліва. Якщо виникала заметіль (бо в штаті Міннесота, де жив мій дядько, були суворі зими), він прив’язував мотузку між обома кільцями, аби потім можна було віднайти стежку між будинком та хлівом. Це допомагало йому не загубитися на шляху посеред сліпучого снігу.

Справжній дім нашого серця

“Диво-пес Боббі”, коллі змішаної породи, загубився під час літньої відпустки господарів за понад 2 200 миль від дому. Родина відчайдушно шукала свого улюбленця, однак, не зумівши його знайти, з болем у серці повернулася додому.

Творча віра

“Дідусю, дивись! Ці дерева махають Богу!” Ми з онуком дивились на молоді берізки, які з наближенням дощу почали колихатись від пориву вітру. Захопливе зауваження онука викликало в мене усмішку. Водночас я також подумав: “А в мене є подібна уява в питаннях віри?”

Запалюючи свічки

Був полудень, однак сонця не було видно. “Чорний день” у Новій Англії почався ранком 19 травня 1780 року і тривав декілька годин. Причина такої сюрреалістичної темряви, ймовірно, була пов’язана з густою димовою завісою через величезні лісові пожежі в Канаді. Втім багато людей думали, що то настав судний день.

Коли молитва потрясає землю

Доктор Гарі Грінберг досліджує пісок і фотографує його на пляжах у всьому світі, часто ловлячи дивовижну гру кольорів, що утворюють частинки мінералів, черепашок і коралів, які містяться в ньому.

Спішити і чекати

“Чим ми будемо займатися у вільний час?” Це питання було головною думкою в есе економіста Джона Мейнарда Кейнса, яке він опублікував у 1930 році. Автор припустив, що через сто років технологічний та економічний прогрес приведе людство до моменту, коли ми працюватимемо лише три години на день і п’ятнадцять годин на тиждень.

Доброта відвертості

“Мій дорогий друже, іноді здається, що ти хочеш виглядати святішим, ніж ти є насправді”. Ці слова були промовлені з прямим поглядом та щирою усмішкою. Якби це сказав хтось інший, а не мій близький друг та наставник, проникливість якого я дуже цінував, мене б це образило. Натомість я одночасно здригнувся і засміявся, знаючи, що він правий, хоча його слова і “зачіпали”. Іноді, розповідаючи про свою віру, я вживав сленгові слова, які в моїх устах звучали неприродно, що викликало сумніви в щирості моєї оповіді. Мій друг мене любив і намагався допомогти мені бути більш ефективним у свідоцтві про свою віру. Озираючись назад, я вважаю його пораду однією з найкращих, які я коли-небудь отримував.

Зробити паузу для молитви

Через пожежний гідрант на вулицю лилася вода, і я побачив у цьому можливість. Переді мною вже декілька машин проїхали під цим “дощем”, і я подумав: “Яка чудова нагода безкоштовно помити машину!” Я не мив машину вже місяць, і вона була вкрита товстим шаром пилу. Отже, набравши швидкість, я поїхав під цей дощ.

Почувся тріск!

Усе сталося дуже швидко. Сонце вже нагріло…

Ходити повз благословіння

У 1799 році дванадцятирічний Конрад Рід знайшов великий блискучий камінь у струмку, що протікав через маленьку ферму його родини в Північній Кароліні. Він приніс його додому і показав батьку, бідному фермеру-іммігранту. Батько не зрозумів потенційну цінність каменя і використав його в якості фіксатора для дверей. Родина роками ходила повз нього.

Прояв любові

Чотирирічний онук усівся мені на коліна і погладив мою лису голову, уважно її розглядаючи. “Дідусю, – запитав він, – що сталося з твоїм волоссям?” “Ох, – розсміявся я, – з роками я його втратив”. Онук замисленно подивився і промовив: “Це дуже погано. Я поділюся з тобою своїм волоссям”.

Цінуючи кожну мить

Зупинені стрілки кишенькового годинника, який міститься в архіві бібліотеки Університету Північної Кароліни, оповідають про жахливу історію. Вони відображають точну мить (8:19:56), коли власник годинника Еліша Мітчелл послизнувся і розбився на смерть у водоспаді в горах Аппалачі. Це сталося вранці 27 червня 1857 року.

Відтиск

“Ви це бачите?” Майстер з ремонту годинників посвітив своїм ліхтарем на маленький знак, вигравіруваний всередині старого годинника дідуся. “Інший майстер, імовірно, зробив цей відтиск майже століття назад, і він допомагає мені зрозуміти, як полагодити механізм”, – зазначив годинникар.

Підбадьорені Богом

У 1925 році Ленгстон Г’юз, письменник-початківець, який працював помічником офіціанта, дізнався, що в їхньому готелі зупинився Вейчел Ліндсей – поет, яким він захоплювався. Г’юз боязко передав Ліндсею декілька своїх віршів, які той згодом завзято вихваляв під час публічних читань. Підбадьорення від Ліндсея призвело до отримання Г’юзом вищої освіти, що посприяло розвитку його успішної письменницької кар’єри.

Покладаючись на Бога

Гаррієт Табмен не вміла ані читати, ані писати. У підлітковому віці вона отримала травму голови від рук жорстокого рабовласника. Через це вона часто втрачала свідомість, і в неї виникали судоми. Але після того, як вона врятувалася від рабства, Бог використав її для порятунку трьох сотень інших рабів.

Найкращий дар любові

Мій син Джефф виходив із магазину, як раптом побачив на дорозі полишені ходунки. “Сподіваюсь, що тут немає людини, яка потребувала б допомоги”, – подумав він. Але зазирнувши за будівлю, знайшов безхатченка, який лежав без свідомості на тротуарі.