Він першим полюбив
Ми терпляче працювали над тим, щоб наш прийомний син отримав емоційне зцілення і пристосувався до нового життя у нашій сім’ї. Психологічна травма від перебування у дитячому будинку з ранніх років призвела до багатьох негативних проявів у його поведінці. Хоч я дуже співчувала йому, але почала емоційно відсторонюватись від нього. Відчуваючи сором, я поділилась цією проблемою з його терапевтом. Лагідний докір лікаря зачепив мене за живе: “Він потребує, щоб спочатку ви його полюбили… щоб впевнитись, що він вартий вашої любові ще до того, як зможе поводитись відповідно”.
Скелясте плато
Великий хрест, що підсвічується, стоїть на скелястому плато, яке здіймається над моїм містечком. На ділянках, що межують з моєю землею, було побудовано кілька домівок, але нещодавно власники змушені були залишити їх через побоювання за свою безпеку. Будиночки разом із фундаментом щоденно зсуваються на п’ять сантиметрів. Є великий ризик, що тріснуть головні водопровідні труби, а це лише прискорить процес зміщення.
Неосвітлені стежки
Повертаючись додому після сімейного відпочинку, ми їхали через відлюдні райони штату Орегон. Майже дві години ми їхали у вечірній темряві крізь глибокі каньйони та пустельні плато. Лише світло фар зустрічних машин інколи пронизувало цю темряву. Нарешті на горизонті з’явився місяць. Але його було видно лише тоді, коли ми досягали вершин пагорбів. В низинах він ховався від нас. Моя донька, помітивши місяць, назвала його знаком Божої присутності. Коли я спитала в неї, чи їй обов’язково бачити місяць, щоб знати про Божу присутність, вона відповіла: “Ні. Але це суттєво допомагає”.
Цілковита довіра
На річницю нашого весілля мій чоловік позичив двомісний велосипед, щоб ми могли разом насолодитись романтичною подорожжю. Але як тільки ми почали крутити педалі, я зрозуміла, що через те, що я сиджу позаду широких плеч свого чоловіка, я майже не бачу дорогу попереду. А ще мій руль був закріплений нерухомо, і я не могла керувати велосипедом. Лише передній руль функціонував – мій же лише служив опорою для мене, щоб не втратити рівноваги. Отже, я мала вибір або сердитись через дуже обмежене контролювання велосипеда і обмежений кругозір, або довіритись Майку, розраховуючи на його гарні навички водія.
За лаштунками
Якось моя донька відіслала своїй подрузі текстове повідомлення, очікуючи на швидку відповідь. Спеціальна функція в її телефоні показала, що текст прочитали, і нетерпіння доньки лише зросло. Проминуло кілька секунд, але відповіді все ще не було. Це засмутило доньку. Роздратування швидко перетворилось на занепокоєння: чи між ними не зіпсувались стосунки, що немає відповіді? Нарешті відповідь прийшла, і моя донька з великим полегшенням побачила, що з їхньою дружбою все гаразд. Просто її подрузі потрібно було для відповіді з’ясувати деякі деталі.
Заколисані Божою втіхою
Моя подруга дала мені потримати на руках крихітну доньку, якій було лише чотири дні. Та не встигла я взяти крихітку на руки, як вона почала нервувати. Я притулила її ближче до себе, щоб її голівонька торкнулась моєї шоки. Потім почала ніжно колихати і тихенько наспівувати колискову, щоб її заспокоїти. Однак, незважаючи на всі мої щирі спроби, на весь мій п’ятнадцятирічний материнський досвід, немовля почало плакати. Маленька плакала все гучніше, поки я не віддала її знову до рук матері. Крихітка майже миттєво заспокоїлась. Її тільце відразу розслабилось, відчувши знайомі обійми, яким вона вже звикла довіряти. Моя подруга точно знала, як потрібно тримати і пестити свою доньку, щоб угамувати її неспокій.
Крізь пальці
Коли я через необережність зачепила й перекинула склянку з напоєм, що стояла на стойці в ресторані, рідина почала текти на підлогу невеличким струмочком. Вкрай зніяковівши, я намагалася зібрати її, підставивши долоні. Але мої спроби загалом були невдалими – напій просочувався крізь пальці. Зрештою, в моїх долонях залишилась мізерна кількість рідини, в той час як сама я стояла посеред калюжі.