Прекрасні для Бога
Коли Деніс почала зустрічатися зі своїм хлопцем, вона намагалася зберігати струнку фігуру і стильно одягатися, вважаючи, що буде більш привабливою для нього. Усе це радили жіночі журнали. Пізніше вона дізналася, що він насправді думав: “Я тебе любив так само, коли ти була повнішою і не турбувалася про те, у що ти вдягнена”.
Коли все втрачено
За якихось шість місяців життя Джеральда повністю зруйнувалося. Економічна криза знищила бізнес і багатство, а трагічна аварія забрала життя його сина. Приголомшена трагедією, його мати померла від серцевого нападу, а дружина впала в депресію. Його дві юні доньки залишалися невтішними. Усе, що він міг зробити – це сказати словами псалмоспівця: “Боже мій, Боже мій, – нащо мене Ти покинув?” (Пс. 21:2).
Ти тут?
Майкл бажав, аби його смертельно хвора дружина відчула мир, який він отримав через стосунки з Богом. Він говорив їй про віру, однак вона була байдужа. Одного дня, оглядаючи місцевий книжковий магазин, його увагу привернула книга під назвою “Боже, Ти тут?” Не знаючи, як відреагує на книгу дружина, він декілька разів заходив і виходив із магазину, а потім все-таки купив її. На подив, дружині книга сподобалася.
Сенс болю?
Коли Сю Фен дізналась, що в неї відмовили нирки і решту життя вона потребуватиме діалізу, була спокуса здатися. Вона багато років є віруючою, але тепер, стара й самотня, не бачила сенсу жити далі. Проте друзі переконали її не здаватися – користуватися діалізом з вірою у Божу поміч.
Велика новина!
Газетна стаття була короткою, але зворушливою. Після проходження християнських занять з укріплення сімейних стосунків група ув’язнених отримала рідкісний дозвіл на зустріч зі своїми сім’ями у відкритому режимі. Деякі не бачилися з дітьми багато років. Замість того щоб спілкуватися через скляну перегородку, вони могли обіймати своїх коханих. Люди не стримували сліз, коли стосунки між членами сімей відновлювались і починали зцілюватись рани.
Створені на добрі діла
Коли незнайомець міцної статури раптово попрямував до нас, ми з дружиною перелякалися. Під час поїздки за кордон з нами постійно траплялись якісь неприємності – кілька разів на нас кричали, ошукували й вимагали грошей. Яка халепа нас спіткає цього разу? На наш подив, чоловік лише хотів розповісти, де найкращий вид на місто. Потім вручив нам плитку шоколаду, посміхнувся й пішов собі. Такий жест ввічливості забезпечив нам гарний настрій на цілий день і викликав у нас почуття подяки до цього незнайомця і до Бога, Який так чудесно підбадьорив нас.
Коли Бог каже “ні”
У вісімнадцять років мене забрали в армію, як і всіх молодих жителів Сінгапуру. Я щиро молився, щоб мені дісталось неважке місце – можливо, водія чи секретаря. Я не був фізично міцним, тому сподівався уникнути всіх випробувань бойової підготовки. Але коли одного вечора я читав Біблію, мені кинувся в очі один вірш: “Досить тобі Моєї благодаті…” (2 Кор. 12:9).
Любов матері
Коли Сью була ще маленькою дівчинкою, її батьки розлучилися. Через запеклі тяжби вона зрештою опинилася в дитячому будинку. Старші діти зачіпали її, і вона почувалася дуже самотньою. Мати провідувала її лише раз у місяць, а батька дівчинка практично не бачила. Тільки через багато років мати розповіла Сью, що хоча правила дитбудинку забороняли їй відвідувати її частіше, вона кожного дня стояла за парканом, сподіваючись хоча б мигцем побачити свою доньку. “Інколи я просто хотіла побачити, що ти граєшся у садку і що з тобою все гаразд”.
Не припиняй будівництво!
Коли у Симона на роботі появилась можливість зайняти більш відповідальну посаду, він був упевнений, що Сам Бог подарував йому цей шанс. Помолившись і порадившись з іншими, він зрештою вирішив взятися за цю справу. Все, здавалося, сприяло цьому – навіть бос підтримував його рішення. Але деякі колеги були проти його підвищення і чинили саботаж. Тоді у Симона з’явилися сумніви: чи варто продовжувати цю справу?
Завжди прийняті
Енджі докладала всіх зусиль, щоб не відставати у навчанні, але через кілька років її перевели з елітної початкової школи у звичайну.
Спочатку запитаємо Бога
Відразу після одруження мені було важко зрозуміти вподобання своєї дружини. Їй більше подобається вечеря в тихій домашній обстановці чи у ресторані? Чи не образиться вона, якщо я проведу час зі своїми друзями, чи бажає, щоб усі вихідні я був поруч із нею? Якось я вирішив не гадати, а прямо запитати її: “Чого б ти хотіла?”
Радість жертовності
То був сумний тиждень. Я почувався млявим і апатичним, але не міг зрозуміти чому. Ближче до вихідних я довідався, що у моєї тітки ниркова недостатність. Я розумів, що маю відвідати її, але, якщо чесно, хотілося відкласти цей візит. Однак я змусив себе піти до неї. Ми разом пообідали, поспілкувались і помолились. Через годину я вже почувався трішки краще морально – вперше за останні дні. Зосередженість на чомусь іншому, а не лише на собі, якимсь чином розрадила мене.
Чесна гра
Опинившись попереду всіх під час марафону в Іграх Південно-східної Азії, бігун Ешлі Лью з Сінгапуру зрозумів, що трапилось щось не те. Він швидко здогадався, що бігуни повернули не туди, куди потрібно, і тепер бігли позаду. Ешлі міг скористатись їхньою помилкою, але то була б несправедлива перемога. Він хотів перемогти, показавши більшу швидкість, а не через помилку суперників. Діючи згідно зі своїми переконаннями, він уповільнив біг і дозволив себе догнати.
Подвійна обіцянка
Кілька років тому Рут захворіла раком і не могла їсти, пити й навіть нормально ковтати. Вона дуже ослабла за цей час. Після численних операцій та курсів лікування від неї залишилася лише тінь тієї Рут, якою вона колись була.
Знайшлося загублене
Коли ми з дружиною дізналися, що її мама загубилася в супермаркеті, то по-справжньому запанікували. Вона мала проблеми з пам’яттю, тому ніхто не уявляв, що вона може вчинити далі. Найгірші можливі сценарії проносились у наших думках. “Боже, допоможи нам її знайти”, – пошепки молилися ми.