Це змінює все
Ярослав Пелікан, професор Єльського університету, якого вважали одним із “визначних знавців християнської історії того часу”, був відомий своєю вражаючою академічною кар’єрою. Він написав понад тридцять книг і отримав престижну Премію Клюге, як винагороду за його багатотомні твори. Втім один із його студентів згадав найважливіші, на його думку, слова вчителя, які той промовив перед смертю: “Якщо Христос воскрес – усе інше неважливе, якщо ж ні – усе інше також неважливе”.
Чесне життя
Абель Мутаї, кенійський бігун, брав участь у виснажливих міжнародних змаганнях. Коли до омріяної перемоги залишалося декілька ярдів, він переплутав знак і, подумавши, що вже досяг фінішної лінії, припинив забіг. Іспанський бігун, Іван Фернандес Анайя, який біг другим, побачив помилку Мутаї. Однак, замість того щоб скористатись ситуацією і побігти вперед самому, він підбіг до Абеля і почав рукою показувати йому, де фінішна лінія, аби той все ж добіг першим і отримав переможну золоту медаль. Коли журналісти запитали в Анайя, чому він свідомо програв забіг, той сказав, що перемогу заслуговував Мутаї, а не він. “Яку б цінність мала моя перемога або отримана медаль? Що б про це сказала моя мати?” Один із журналістів зауважив: “Анайя зробив вибір на користь чесності, а не перемоги”.
Радість від доброї звістки
Одного вечора 1964 року на Алясці стався катастрофічний землетрус магнітудою 9,2 балів. Усього за чотири хвилини цілі квартали міста перетворилися на руїни. Тієї ночі на місці події перебувала репортер Джині Чанс, яка з мікрофоном у руці передавала новини наляканим людям, що сиділи біля своїх радіоприймачів. Слухаючи репортера, чоловік почув, що його дружина жива; убиті горем родини дізналися, що з їхніми синами, які перебували в подорожі, все добре; ще одне подружжя почуло, що їхні діти знайшлися. По радіо знову й знову звучала добра звістка. То була велика радість посеред руїн.
Сила любові
Двоє вісімдесятилітніх людей (він з Німеччини, а вона з Данії) стали незвичною парою. Кожен із них прожив у шлюбі по шістдесят років, а потім обоє овдовіли. Їхні будинки знаходились на відстані 15-ти хвилин ходьби один від одного, але вони жили в різних країнах. Однак ці люди покохали один одного і регулярно проводили час разом. На жаль, у 2020 році через пандемію коронавірусу уряд Данії заборонив перетин кордону. Та їх це не злякало. Вони щодня о 15:00 зустрічались на кордоні на тихій сільській вулиці, сідали по обидва боки кордону і разом споживали їжу. “Ми тут, бо любимо один одного”, – пояснив чоловік. Їхня любов сильніша за кордони, сильніша за пандемію.
Смертність і смирення
Ранньохристиянські теологи Ієронім і Тертулліан згадували історії про те, як у стародавньому Римі вшановували генералів, які здобули епічну перемогу. Вони з ранку до вечора їздили центральними вулицями столиці на блискучих колісницях. Натовп ревів. Генерали грілися в променях слави, насолоджуючись найвищим проявом пошани у своєму житті. Однак, за легендою, біля генерала увесь день стояв слуга і шепотів йому на вухо: “Memento mori” (“Пам’ятай, що ти помреш”). Посеред повсюдного захоплення генерал потребував смирення, яке приходило через нагадування про його смертність.
Безглузда інвестиція
У 1929 році, під час занепаду американської економіки, мільйони людей втратили все. Та тільки не Флойд Одлум. У той час, як усі панікували і продавали свої акції за низькими цінами, Одлум, здавалося, робив безглуздя і, попри невизначене майбутнє країни, скуповував ці акції. Однак “безглузді” дії Одлума окупилися, приносячи йому доходи не одне десятиліття.
Врятовані від потужних ворогів
У 2010 році у віці 94-ох років Джорджа Вуйновича нагородили бронзовою зіркою за організацію “однієї з найвизначніших рятівних операцій під час Другої світової війни”. Вуйнович, син сербських іммігрантів у США, приєднався до американської армії. Коли стало відомо, що збиті американські льотчики опинилися під захистом повстанців у Югославії, Вуйнович повернувся на батьківщину, спустившись на парашуті в ліс, щоб знайти збитих пілотів. Знайшовши і розділивши воїнів на маленькі групи, він навчив їх, як бути схожими на сербів (одягаючи сербську одежу і споживаючи сербську їжу). Потім він упродовж декількох місяців виводив їх по одній маленькій групі до транспортних літаків, які чекали на посадковій смузі в лісі. Отже, він врятував 512 льотчиків.
Велике Світло
У 2018 році дванадцять тайських хлопців і їхній тренер спустилися в печеру з багатьма лабіринтами. Через несподівану повінь вони мусили іти вглиб печери, і їх змогли врятувати лише через два з половиною тижні. Команди дайверів прибули на порятунок, коли хлопці сиділи на невеликому кам’яному виступі, маючи лише шість мерехтливих ліхтариків. Вони годинами перебували в темряві, сподіваючись, що якимось чином з’явиться світло і допомога.
Могутній і люблячий
У 2020 році в Еквадорі відбулося виверження вулкану Сангай. Служба Бі-Бі-Сі повідомляла про “темний стовп попелу, що здіймався на висоту понад 12000 метрів”. Сірим попелом і темною сажею вкрилися чотири провінції (приблизно 800 квадратних кілометрів). Небо затьмарилося і потемніло, а повітря настільки забруднилося, що було важко дихати. В інтерв’ю газеті “El Comercio” фермер Фелісіано Інга так змалювала моторошну сцену: “Ми не розуміли, звідки йшов увесь цей пил… Ми спостерігали, як темніє небо, і були охоплені страхом”.
Випробування
Коли я вперше взяв своїх синів у похід на гору в Колорадо висотою в 14000 футів, вони нервували. Чи зможуть вони це зробити? Чи готові вони до цього? Мій молодший син неодноразово зупинявся і казав: “Тату, я вже більше не можу”. Однак я вірив у користь цього випробування і хотів, аби вони мені довіряли. Коли до вершини залишалася одна миля, у мого сина, який твердив, що не міг вже більше йти, відкрилося друге дихання і він першим із нас до неї дістався. Він радів, що, попри свої страхи, довіряв мені.
Правда, обман і месники
Під час бейсбольного сезону 2018 року тренер “Чикаго Кабс” підкинув м’яч хлопцю, що сидів біля лави запасних. Але цей м’яч перехопив якийсь чоловік. Відео події швидко розповсюдилось, і засоби масової інформації та соціальні медіа вже встигли заклеймити цього чоловіка. Однак ніхто не знав, що відбулося насправді. До цього чоловік допоміг хлопцю піймати м’яч, і вони домовилися по черзі ловити м’ячі, що летіли в їхній бік. На жаль, знадобилося цілих двадцять чотири години, аби стало відомо про справжню історію. Поголос вже завдав шкоди, очорнивши невинну людину.
Гарні неприємності
Коли у 2020 році помер Джон Льюїс, американський конгресмен і борець за громадянські права, у скорботі перебували люди різних політичних переконань. У 1965 році він разом із Мартіном Лютером Кінгом брав участь у марші за збереження права голосувати темношкірим громадянам. Під час маршу Льюїса вдарили по голові, внаслідок чого в нього на все життя залишилися шрами. Льюїс казав: “Якщо ви є свідком чогось неправильного, несправедливого, то ви просто морально зобов’язані щось сказати, щось зробити… Ніколи не бійтеся здійняти навколо цього галас і потрапити в гарні й неминучі неприємності”.
Категорична відмова
Коли під час Другої світової війни нацисти мобілізували Франца Егерштеттера, він пройшов базовий курс військової підготовки, однак відмовився присягнути в особистій вірності Адольфу Гітлеру. Влада дозволила йому повернутися працювати на фермі, однак пізніше знову мобілізувала на військову службу. Дізнавшись більше про нацистську ідеологію і про геноцид євреїв, Егерштеттер вирішив, що через свою вірність Богу він ніколи не зможе воювати за нацистів. Його арештували і стратили, залишивши без чоловіка та батька дружину і трьох дочок.
Божий порятунок
Отримавши інформацію про дзвінок від стурбованого громадянина до служби 911, поліцейський поїхав уздовж залізничних колій, вдивляючись у темряву, допоки не побачив автомобіль, що застряг посеред колії. Відеореєстратор у машині патрульного зафіксував моторошну сцену, в той час як поїзд невпинно наближався. “Поїзд їхав досить швидко, – сказав поліцейський, – від п’ятдесяти до вісімдесяти миль на годину”. Не роздумуючи ані секунди, поліцейський витяг із машини непритомного чоловіка всього за декілька секунд до того, як на неї налетів поїзд.
Досконала справедливість
У 1983 році трьох підлітків арештували за вбивство чотирнадцятирічного юнака. Згідно з новинами, юнака “застрелили… через його [спортивну] куртку”. Засуджені до довічного позбавлення волі, підлітки провели за ґратами тридцять шість років, допоки не з’явився доказ їхньої невинуватості. Злочин вчинив інший чоловік. Перед тим, як їх звільнити, суддя вибачився перед ними.