Наші автори

Переглянути усе
Xochitl Dixon

Сошіль Діксон

Сошіль Діксон споряджає читачів духовно й спонукає глибоко розуміти Божу ласку, поглиблювати особисті стосунки з Христом та іншими людьми. Вона служить іншим як авторка, промовець і блоггер (див. xedixon.com). Сошіль любить співати, читати, фотографувати. Їй подобається бути матір’ю і дружиною д-ра У. Алана Діксона (старшого). Для неї він найкращий друг.

Статті Сошіль Діксон

Щедрі пожертвування

Згадавши все те, що Бог зробив для нашої церкви протягом всієї її історії, лідери презентували общині проект нового гімнастичного залу, щоб краще служити людям нашого міста. Члени лідерської команди об’явили, що будуть першими, хто підпишуть зобов’язання фінансувати будівництво. Спочатку мені не хотілося жертвувати більше тієї суми, про яку ми вже прийняли рішення. Однак ми з чоловіком погодились молитися за цей проект. А потім, згадавши все те, що Бог постійно робить для нас, ми зрештою погодились на щомісячні пожертвування. Загальні внески нашої церковної сім’ї дозволили профінансувати все будівництво.

Дивовижний Майстер

Мені подобається відображати на фотографіях моменти величної Божої творчості. Я бачу Божі сліди на кожній крихітній квітковій пелюстці, в кожному сяючому промені під час сходу сонця, в кожному візерунку неба – або вкритому хмарами, або всіяному зорями.

Хороший татко

Коли наш син Хав’єр був ще малим, мого чоловіка часто не було вдома через постійні відрядження. І хоча він регулярно телефонував, були такі важкі ночі, коли самих дзвінків було замало, щоб втішити Хав’єра. Аби якось заспокоїти сина, я, вкладаючи його спати, брала фотоальбоми, показувала йому різні фотографії, на яких він з татком проводять час разом, і запитувала: “Ти пам’ятаєш це?” Такі спогади втішали мого сина, і він часто казав: “У мене хороший татко”.

Щедра любов

На кожну річницю нашого весілля мій чоловік Алан зазвичай дарує мені розкішний букет живих квітів. Але того року, коли через скорочення він втратив роботу, я не сподівалась на такий надзвичайний прояв прихильності та любові. Однак на 19-ий рік нашого подружнього життя яскраві кольорові квіти чекали мене на столі в їдальні. Алан відкладав щомісяця трішки грошей, щоб купити подарунок.

Я бачу тебе

Хав’єру тоді було два роки, коли ми завітали до одного взуттєвого магазину. Він почав бігати між рядами, ховаючись за штабелями коробок з-під взуття. А коли мій чоловік Алан казав йому: “А я тебе бачу!” − малюк хихикав. Аж ось я раптово побачила, як Алан шалено бігає між рядами взуття, гукаючи сина по імені. Разом ми кинулися до виходу з магазину і побачили, що наша дитина, не перестаючи сміятися, біжить у напрямку до відкритих дверей, за якими була запруджена машинами вулиця.

Як і попереджали

Якось під час відпустки ми з чоловіком записалися на самий спокійний варіант рафтингу вздовж річки Чаттахучі в штаті Джорджія. Дізнавшись, що всупереч рекламі подорож включатиме невеличкі водоспади, я лише простогнала – адже на мені були сандалі, легкий сарафан та крислатий капелюх. На щастя, з нами була пара, яка мала досвід складного рафтингу. Вони навчили нас базовим прийомам веслування, самі керували й пообіцяли благополучно доставити до місця призначення. Досягнувши берега в нижній течії річки, я швидко вистрибнула з човна і почала виливати воду зі своєї сумочки, в той час як мій чоловік віджимав краї мого мокрого сарафана. Подорож виявилася не такою, як її рекламувало туристичне агентство.

Ідеальний Отець

Стоячи в магазині, я ніяк не могла знайти відповідну листівку до Дня Батька. Хоча я і примирилась із татком після багатьох років напружених стосунків, близьких відносин у нас ще не було.

Знайти спокій в Ньому

Хоча я й намагаюся довіряти Богу серед тих страждань, що мені завдає хронічний біль, проте навіть маленька проблема та невдача сприймається мною як напад лютого ворога. Проблема номер один дає мені стусана справа. Проблема номер два штовхає позаду. А проблема номер три завдає удар прямо в лице. В такі важкі часи хочеться кудись втекти і сховатись. Але через те, що не можу змінити обставини, мушу покладатися на Бога і вірити, що Він проведе мене крізь усі випробування.

Виробнича практика

Коли шкільний вчитель мого сина попросив мене бути вожатою у науковому таборі, я вагалась. Як я можу бути зразком для наслідування, якщо моє минуле сповнене прикрих помилок? Бог допоміг мені любити й виховувати мого сина, але що стосується служіння іншим, то тут у мене часто виникають сумніви.

Лише молитва

Якось пізно ввечері мені зателефонувала подруга, яка лікувалась від раку. Почувши її нестримні ридання, я розплакалась разом із нею. Я молилась пошепки: “Що маю робити, Господи?”

Слава Тому, Хто зрощує

Одного дня я помітила щось жовте, що невідомо звідки з’явилося біля воріт нашого дому. Шість високих блідо-жовтих нарцисів яскраво розквітли між двома великими каменями. Я не саджала їх, не обробляла ґрунту, не поливала цибулин, тому не могла зрозуміти, звідки й чому на нашому подвір’ї з’явилися ці квіти.

Ніколи не зламаємося

Як уродженка Каліфорнії, я полюбляю все тепле, сонячне і уникаю всього холодного, зимного. Але залюбки розглядаю гарні фотографії, на яких зображений сніг. Тому не змогла втримати посмішки, коли моя подруга зі штату Іллінойс прислала мені зимовий знімок молодого деревця біля її вікна. Але почуття захвату швидко змінилося сумом, коли побачила, як гілочки деревця схиляються під важкою бахромою іскристих бурульок.

Мужня щедрість

Коли моєму сину Хав’єру було шість років, до мене в гості прийшла подруга зі своїм малюком. Хав’єру захотілося подарувати йому кілька іграшок. Мене зворушувала така щедрість синочка, аж поки він не запропонував своєму маленькому другу одну колекційну іграшку, яку мій чоловік довго шукав у різних магазинах. Розуміючи коштовність подарунка, моя подруга спробувала ввічливо відмовитись, але Хав’єр сунув іграшку в руки її сина, кажучи: “Мій татко дарує мені багато іграшок, щоб я міг ділитись з іншими”.

Здатний та спроможний

Мій чоловік був на роботі, коли я отримала новину про те, що у моєї мами діагностували рак. Я відправила йому повідомлення, намагалася зв’язатися з друзями та родиною. Ніхто не міг відповісти: вони були поза зоною досяжності. Закривши обличчя тремтячими руками, я ридала: “Допоможи мені, Господи”. Впевненість у тому, що Бог зі мною, заспокоїла мене, коли я почувалася самотньо.

Прощення боргу

Я ледь стримувала сльози, переглядаючи мій медичний рахунок. Навіть оплата половини цього рахунку вимагала б багаторічних щомісячних заощаджень. Я звершила молитву перед тим, як подзвонити в офіс лікаря, щоб пояснити нашу ситуацію та попросити розділити суму на декілька платежів.