Бог бачить, розуміє і турбується
Іноді через хронічний біль і постійну втому я опиняюся замкненою в чотирьох стінах. У такі дні я відчуваю нестерпну самотність. Тоді здається, що про мене не турбуються ні люди, ні Бог. Якось під час ранкової молитовної прогулянки з моїм спеціально навченим собакою я боролася з цими почуттями, як раптом побачила вдалині велику повітряну кулю. Люди в кошику насолоджувалися краєвидом нашого району з висоти пташиного польоту. Мене вони, звісно, не могли бачити. Ідучи вздовж сусідських будинків, я зітхала. Скільки людей за цими дверима теж почуваються незначними та непотрібними! Завершуючи прогулянку, я попросила Бога дати мені можливість сказати сусідам, що я знаю їх і мені не байдуже, що з ними відбувається. Так само, як і Йому.
Любити, як Ісус
Очікуючи поїзд на станції в Атланті, штат Джорджія, молодий чоловік, одягнений у діловий костюм, сів на лавку. Побачивши, як він намагався зав’язати краватку, літня жінка попросила свого чоловіка допомогти. Коли чоловік нахилився і почав вчити юнака зав’язувати краватку, незнайомець сфотографував їх утрьох. Згодом це фото з’явилось в інтернеті і почало швидко розповсюджуватись. Багато інтернет-користувачів залишили під фотографією коментарі стосовно того, як потрібно проявляти доброту незнайомцям.
Сльози хвали
Багато років тому я піклувалась про свою матір, поки вона перебувала в хоспісі. Я вдячна Богу за ті чотири місяці, коли Він дозволив мені їй послужити, і я просила Його допомогти мені пройти шлях скорботи. Мені часто було складно славити Бога, у той час як я відчувала емоційне замішання. Коли ж моя мати зробила свій останній вдих, мене охопили сильні ридання, і я прошепотіла: “Алілуя”. Довгий час я відчувала себе винною за славослів’я Бога в ту спустошливу мить, поки роками пізніше я не поглянула уважно на Псалом 29.
Чути Божий голос
Після багаторічних досліджень вчені дізналися, що кожен вовк має індивідуальний голос, завдяки чому тварини можуть спілкуватися між собою. Використовуючи спеціальну програму звукового аналізу, одна з учених встановила, що різні рівні гучності та висоти вовчого виття дозволяють їй ідентифікувати конкретних вовків зі стовідсотковою точністю.
Викорінення гріхів
Одного разу я помітила біля нашого ґанку поряд із поливальним шлангом невелику незнайому рослину. Вона здалася мені невинною, і я про неї забула. Що така дрібниця може зробити цілому газону? Але через тиждень рослина перетворилася на кущ і почала захоплювати подвір’я. Відростки перекинулися через доріжку і проросли в інших місцях. Довелося бити на сполох. Я попросила чоловіка допомогти мені викопати бур’яни і обробила двір гербіцидом.
Молитовні листівки
Під час конференції, на якій я була одним із викладачів, Темі подарувала мені листівку з власноруч написаною молитвою. Вона пояснила, що прочитала біографії всіх викладачів конференції, написала особливі молитви на кожній з листівок, помолилась і подарувала їх нам. Я була вражена подробицями її особистого послання до мене і подякувала Богу за підбадьорення від Темі. Я помолилась за неї також. Коли я відчула біль та втому під час конференції, я дістала листівку і, перечитавши послання Темі, усвідомила, що Бог відновив мій дух.
Я можу лише уявити
Я сіла на церковну лаву позаду моєї подруги. Група поклоніння щойно почала співати пісню “Я можу лише уявити”. Здійнявши руки, я славила Бога. Солодке сопрано Луїзи, моєї подруги, гармонійно звучало з моїм голосом. Згодом вона розповіла мені про свої проблеми зі здоров’ям, і ми вирішили разом молитись за її лікування від раку.
Переможці
Коли мій чоловік був тренером баскетбольної команди нашого сина, він нагороджував гравців святковою вечіркою в кінці року і відмічав їхні досягнення протягом сезону. Один із наймолодших гравців, Дастін, підійшов до мене під час вечірки і запитав: “Хіба ми не програли сьогодні?”
Місія порятунку
Волонтери, члени організації з порятунку свійських тварин в Австралії, знайшли заблудлу вівцю. Через брудну вовну (яка важила понад 75 фунтів) їй було складно рухатись. Рятівники припустили, що овечка блукала в чагарниках щонайменше п’ять років. Волонтери зістригли її важку вовну. Звільнившись від свого тягара, вівця, яку прозвали Баарек, поїла. Її ноги зміцнилися. І вона стала почуватися більш впевнено, перебуваючи поряд з іншими тваринами в притулку.
Сила Божого Слова
У переддень Різдва 1968 року астронавти космічного корабля “ Аполлон -8” Френк Борман, Джім Ловелл і Білл Андерс стали першими людьми, які досягли орбіти Місяця. Облетівши навколо планети десять разів, вони переслали в центр управління серію знімків Місяця й Землі. А під час прямого ефіру вони по черзі читали перший розділ книги Буття. Згодом під час святкування свого сорокаліття Борман сказав: “Нам повідомили, що в переддень Різдва в нас буде найбільша аудиторія за всю історію. Єдиним дорученням від NASA було зробити щось відповідне”. Біблійні вірші, прочитані астронавтами, навіть сьогодні сіють зерна істини в серцях людей, які слухають той історичний запис.
Взаємне підбадьорення
Після чергового тижня виснажливих проблем зі здоров’ям я впала на диван. Мені не хотілося ні про що думати. Не хотілося ні з ким говорити. Я навіть не могла молитися. Зневіра та сумніви важким тягарем лежали на душі. Я ввімкнула телевізор і почала дивитися рекламу, де дівчинка говорила молодшому братику: “Ти чемпіон!” Вона намагалася підбадьорити його. Чим більше вона говорила, тим ширшою ставала посмішка малюка. І моя також.
Вічна надія
У чотирирічного Соломона лікарі діагностували прогресуючу м’язову дистрофію Дюшена. Роком пізніше лікарі обговорили з родиною необхідність використання інвалідного візка. Однак Соломон протестував і не хотів користуватися інвалідним візком. Родина і друзі молилися за нього і зібрали кошти, аби придбати професійно навчену службову собаку, яка б допомагала Соломону якнайдовше перебувати без інвалідного візка. “Хвости для життя”, організація, яка тренувала мою службову собаку Келлі, зараз готує Ваффлса для допомоги Соломону.
Разом краще
Мері, хоч і працювала та самостійно виховувала дітей, рідко пропускала церковні богослужіння та групу з вивчення Біблії. Щотижня вона їхала на автобусі в церкву разом зі своїми п’ятьма дітьми і допомагала там прибирати.
Причини для радості
Коли місіс Гленда ввійшла до церковної зали, її радісний настрій наповнив усе приміщення. Ця жінка щойно відновилась після складної медичної процедури. Коли вона підійшла до мене для нашого звичного привітання після богослужіння, я подякувала Богу за весь той час, що вона плакала зі мною, лагідно виправляла мене і підбадьорювала. Вона навіть просила в мене вибачення, якщо їй здавалося, що образила мої почуття. У яких би обставинах я не перебувала, вона завжди закликає мене чесно ділитися з нею всіма моїми хвилюваннями і нагадує, що в нас є багато причин, щоб славити Бога.
Скорботний і вдячний
Після смерті моєї мами до мене підійшла одна пацієнтка, яка лікувалася від раку разом із нею. “Ваша мама була дуже доброю до мене, – промовила вона, ридаючи. – Мені дуже шкода, що вона померла… а я живу”.