Поруч із тобою
На околицях Парижа, як і в інших містах світу, люди приходять, щоб допомогти безпритульним у своїх громадах. Одяг у целофанових пакетах вішають на позначених парканах, аби безхатченки брали його для своїх потреб. На пакетах написано: “Мене не загубили; я для тебе, якщо ти змерз”. Ці зусилля не тільки зігрівають бездомних, але і навчають громаду необхідності допомагати нужденним.
Що, якщо це правда?
Хто для вас Ісус?
Це одвічна суперечка: існує Бог чи Його немає? Давайте підемо ще далі й запитаємо: “А Ісус Христос – дійсно Бог?” Від відповіді залежить багато чого. І рішення цієї дилеми має сенс тільки при об’єктивному підході. Розглядаючи факти, записані в Біблії, а також свідоцтва сьогодення, брошура “Що, якщо це правда?” розмірковує над питаннями, які задаємо всі ми. Отже,…
Безстрашна любов
Роками я прикривала своє серце щитом страху. Це стало приводом не пробувати нових речей, не здійснювати свої мрії і не слухатися Бога. Однак страх втрати, болю і відмови заважав мені розвивати люблячі стосунки з Богом та іншими. Страх зробив мене ненадійною, занепокоєною, ревнивою дружиною та надмірно турботливою і стурбованою матір’ю. Проте через постійне пізнання, як сильно мене любить Бог, Господь змінює мої стосунки з Ним та іншими. Знаючи, що Бог потурбується про мене, я відчуваю себе безпечніше і готова віддати пріоритет потребам інших.
Порожнє ліжко
Я з нетерпінням чекав повернення до “Лікарні святого Якова” в Монтего-Бей на Ямайці, щоб побачитися з Ренделлом, який два роки тому дізнався про любов Ісуса Христа. Еві, дівчина зі шкільного хору, з яким я подорожував кожної весни, читала з Ренделлом Писання і пояснювала йому Євангелію, і той особисто прийняв Ісуса, як свого Спасителя.
10 причин вірити в Христа, а не в релігію
Під релігією люди розуміють багато чого: від “сходів на небо” до цілющого засобу для пригнобленого сумління. Але що таке релігія і чи достатньо її? Є щонайменше десять причин переконатися, що релігія не може задовольнити найглибші потреби людини. Замість цього нам потрібні особисті відносини з Богом через Його Сина.
ВИ НЕ САМОТНІ, якщо для Вас непереконливі слова Христа, що Він дійсно…
Ніколи не самотні
Мій знайомий письменник укладав Біблійний посібник для індонезійських пасторів. Його глибоко вразило почуття спільності, притаманне цьому народу. Наприклад, там існує звичай під назвою “готон ройон”, що в перекладі означає “взаємодопомога”. Слідуючи цьому звичаю, сусіди можуть разом ремонтувати чиюсь покрівлю або відбудовувати міст. Про жителів міст мій друг також казав: “Люди завжди з кимось кудись ідуть, наприклад, до лікаря. Це культурна норма. Ви ніколи не самотні”.
Пам’ятник доброти
Я зростав у церкві, де було багато традицій. Одна з них вступала в дію тоді, коли помирав улюблений член родини або друг. Невдовзі після смерті на церковному стільці або на живописі в коридорі прикріпляли мідну дошку з написом: “На згадку про…” На ній було вигравіруване ім’я померлого – яскрава згадка про нього. Я завжди шанобливо ставився до цих пам’ятників. І досі це роблю. Водночас вони завжди наштовхували мене на роздуми, бо вони є статичними й бездушними предметами, у буквальному значенні “не живими”. Чи є спосіб привнести у пам’ятник елемент “життя”?
Заклик до відваги
Серед статуй відомих чоловіків (Нельсон Мандела, Уїнстон Черчилль, Махатма Ганді та інших) на Парламентській площі в Лондоні окремо стоїть і статуя жінки. Це Міллісент Фоссет, яка відстоювала право жінок голосувати. Увічнена у бронзі, вона тримає стяг зі словами, які промовила на честь іншої суфражистки: “Відвага одного закликає до відваги всіх”. Фоссет твердила, що відвага однієї людини підбадьорює інших, закликаючи боязкі душі діяти.
