Не вибачаючись за сльози
“Пробачте”, – сказала Карен, вибачаючись за свої сльози. Після смерті чоловіка вона намагалася піклуватися про своїх дітей-підлітків. Коли брати з церкви організували для них виїзд на природу, аби якось їх розрадити і дати можливість Карен відпочити, вона розплакалась, знову й знову вибачаючись за свої сльози.
Молитви без відповіді
Ми вже приїхали? – Ще ні. Ми вже приїхали ? – Ще ні. Такою була наша гра під час першої (і, звичайно, не останньої) шістнадцятигодинної подорожі додому з Колорадо в Арканзас, коли наші діти були ще маленькими. Якби я отримував долар за кожний раз, коли вони мене питали, я б назбирав цілу купу грошей. Це запитання задавали мої діти, і це запитання задавав я, водій: “Ми вже приїхали?” А відповідь залишалася незмінною: “Ще ні, однак вже скоро”.
Досконалі, як Христос
“Перфекціонізм – це одне з найстрашніших слів, які я знаю”, – пише Кетлін Норріс, протиставляючи сучасний перфекціонізм досконалості, про яку говорить Христос у Євангелії від Матвія. За словами Кетлін, сучасний перфекціонізм є “серйозною психологічною хворобою, яка заважає людям іти на необхідні ризики”. Водночас термін, який у Євангелії від Матвія перекладений словом “досконалий”, означає “зрілий, довершений або цілісний”. Норріс каже: “Бути досконалим… означає бути достатньо зрілим, щоб присвятити себе іншим”.
На Бога покладаймось
До пологів залишалося ще шість тижнів, але лікар діагностував у Вітні холестаз, захворювання печінки, яке часто трапляється у вагітних. Налякану жінку забрали до лікарні, де вона отримала медичну допомогу. Їй також повідомили, що протягом двадцяти чотирьох годин у неї штучно будуть викликати пологи! У той самий час в іншій частині лікарні монтували завезені апарати штучної вентиляції легень та інше обладнання у зв’язку з напливом хворих на COVID-19, і через це Вітні відправили додому. Вона вирішила довіритись Богу і через декілька днів народила здорове немовля.
Не тримайте образ
Під час рекламної акції у 2011 році два колишні гравці Канадської футбольної ліги, яким на той час було по сімдесят три роки, влаштували бійку прямо на сцені. Вони тримали образу один на одного стосовно спірної футбольної гри в далекому 1963 році. Після того, як один із них на сцені вдарив іншого, натовп закликав його забути про минуле і припинити ворожнечу.
Справжнє щастя
У десятому столітті Абд-аль-Рахман ІІІ був правителем Кордоби в Іспанії. Після п’ятдесяти років успішного правління, коли його “любили піддані, боялися вороги і поважали союзники”, він глибоко проаналізував своє життя. “Багатство і слава, влада і насолода лише чекали на мій поклик”, – казав він. Втім, коли порахував, скільки днів він відчував себе по-справжньому щасливим, то в підсумку вийшло лише чотирнадцять. Як сумно.
Вираження любові
Професор кожного разу закінчував свої онлайн-уроки одним із двох способів. Він казав: “Побачимось наступного разу” або “Гарних вихідних”. Студенти зазвичай відповідали: “Дякуємо, вам також!” Втім якось один зі студентів відповів: “Я вас люблю”. Здивований професор у відповідь сказав: “Я вас також люблю!” Того вечора студенти вирішили наступного разу створити ланцюг “я вас люблю” на знак подяки професору, який мусив навчати їх через комп’ютер, а не в живому спілкуванні, яке він любив. Через декілька днів професор, закінчивши урок, сказав: “Побачимось наступного разу”. Студенти по черзі почали відповідати: “Я вас люблю”. Вони так робили місяцями. Професор сказав, що цей звичай дуже зміцнив стосунки між ним та студентами, і тепер він відчуває, що вони – “родина”.