Наші автори

Переглянути усе
Dave Branon

Давид Бренон

Якщо ви вже не один рік читаєте статті Давида Бренона, то знаєте чимало про його родину і про ті уроки, що він отримав від своєї ролі батька (а тепер і дідуся). Протягом 18 років він працював редактором журналу “Спортивний Спектр”, а тепер є редактором видавництва “Будинок Відкриттів”. Давид вже багато років пише статті як позаштатний автор і також написав 15 книг. Давид та його дружина Сью люблять кататись на роликах і проводити час з дітьми та онуками. Давид також любить зарубіжні місіонерські поїздки зі студентами.

Статті Давид Бренон

Захоплююча слава

Одним із задоволень в подорожі до Європи є відвідування величних соборів. Їх краса захоплює дух, тому що вони підносяться до небес. Архітектура, мистецтво та символізм цих чудових будівель дає відчуття благоговіння та величі.

Традиції та Різдво

Якщо на Різдво ви будете ласувати солодкою льодяниковою тростинкою у вигляді посоху, скажіть “данке шон” німцям, тому що цей кондитерський виріб було вперше виготовлено в Кельні. Якщо ж будете в захопленні від квітки пуансеттії, скажіть “граціас” місту Мехіко, звідки вона походить. Скажіть також “мерсі боку” французам за чудові різдвяні пісні й подякуйте англійцям за різдвяну прикрасу − омелу.

Врожай і подяка

Кілька тисяч років тому Бог проговорив прямо до Мойсея і запровадив для Свого народу нове свято. Згідно зі словами Мойсея в Книзі Вихід 23:16, Бог сказав: “Святкуй свято жнив первоплоду праці твоєї, що сієш на полі”.

Знаменита посмішка

Після того як мені з дружиною пощастило відвідати Лувр, музей в Парижі, я подзвонив своїй 11-річній онуці Едді. Коли я згадав про знамениту картину Леонардо да Вічні “Мона Ліза” , вона відразу ж запитала: “Вона посміхається?”

Історія Рут

Рут не може розповідати про своє буденне життя без сліз. Їй вже далеко за вісімдесят. Вона рідко виходить на вулицю і не може приймати активну участь у житті церкви. На богослужіння її підвозять машиною друзі. Їй здається, що вона нікому не приносить користі.

Палата 5020

Джей Бафтон перетворив свою лікарняну палату на маяк. Джей – 52-річний чоловік, батько, викладач середньої школи й тренер – вмирав від раку. Але його палата під номером 5020 стала маяком надії для друзів, родини й працівників лікарні. Через привітне ставлення Джея до інших медсестри бажали, щоб їх призначили саме до нього. Деякi з них навіть відвідували його в неробочий час.

Всередині й зовні

Кілька років тому в одному видавництві трапилась жахлива помилка. Книга, яка вже кілька років була у продажі, потребувала доповнень і змін. Автор зробив новий, виправлений варіант. Але коли книгу опублікували, то виявилось, що у видавництві зробили нову, чудову обкладинку, але сам текст книги залишився без змін. Отже, зовні книга була новою, але всередині була старою.

Інтереси інших

Мій друг Хайме працює у величезній міжнародній корпорації. Сталося, що коли він був ще новачком у цій компанії, до його столу підійшов незнайомець і запитав, чим саме він займається на своїй роботі. Розповівши про себе, мій друг запитав ім’я незнайомця. “Мене звуть Річ”, – відповів той.

“Нова людина”

Якось група віруючих підлітків відвідала будинок для людей похилого віку на Ямайці. Одна дівчина побачила у кутку кімнати чоловіка, що мав дуже сумний вигляд. Він не міг пересуватись.

Мені справді страшно

“Мені справді страшно”. Ці зворушливі слова дівчинка-підліток написала у соціальній мережі Facebook своїм друзям, коли розказувала їм про свої проблеми зі здоров’ям. Вона чекала на госпіталізацію в лікарні, що знаходиться за три години їзди від дому. Їй потрібно пройти обстеження і вона з тривогою чекає, що скажуть лікарі про причину її серйозних проблем зі здоров’ям.

Готовність служити

І ось настав у нашій церкві час посвячення на служіння нових лідерів. Щоб показати їм символічний урок того, що вони мають служити іншим, служителі нашої общини провели церемонію омовіння ніг. Служителі похилого віку, включно з пастором, мили один одному ноги на очах усієї общини.

Двійники

Кажуть, що є схожі між собою люди, мов дві краплини води. Двійники. Йдеться про людей, що дуже схожі, але цілком чужі один одному.

Співати з Віолетою

Старенька жінка на ім’я Віолета сиділа на своєму ліжку в лазареті й посміхалась кожному підлітку, хто завітав до неї. Вже був полудень. Пекуче повітря неослабно сповнювало її домівку, де зібралась мала група, але жінка не жалілась. Натомість напружувала мозок, щоб згадати якусь пісеньку, щоб заспівати. Раптово на її обличчі з’явилась превелика посмішка, і вона заспівала: “Я біжу, стрибаю і славлю Господа!” Співаючи, старенька розгойдувала руками вперед та назад, немов справді бігла. Сльози з’явились на очах тих, хто сиділи навколо, – адже Віолета не мала ніг. Але вона казала: “Ісус любить мене, і на небесах я матиму ноги, щоб бігати”.

Вивчення мови

Я стояв перед людьми в маленькій ямайській церкві під час богослужіння і сказав їм, намагаючись найкраще передати місцевий діалект, три слова: “Ва Гван, Ямайка?” Люди відреагували ще більш позитивно, ніж я очікував, – посмішки, гучні оплески, радісні вигуки.

Співчуття

Нас було семеро. Ми прийшли подивитись музичне шоу в переповненому людьми парку і шукали вільну лавку. Але не встигли сісти, як між нами раптово опинилась одна жінка з двома хлопцями. Моя дружина зауважила їй, що наша сім’я хотіла б сидіти разом, але незнайомка лише буркнула у відповідь: “Дуже погано”. А потім сіла на нашу лавку разом з двома своїми супутниками.