Наші автори

Переглянути усе
Jennifer Benson Schuldt

Дженіфер Бенсон Шульдт

Дженіфер Бенсон Шульдт почала професіональну письменницьку діяльність в 1997 році, коли закінчила університет у Седарвіллі і розпочала кар’єру технічного автора. Наразі вона працює авторкою і блоггером для “Наша Щоденна Подорож” і також пише статті для “Хліб Наш Насущний” . Дженіфер живе з чоловіком Бобом і двома дітьми в передмісті Чикаго. В час, вільний від писанини та домашньої праці, вона полюбляє малювати, читати вірші й художні книжки і ходити на прогулянки зі своєю сім’єю.

Один із її улюблених біблійних віршів – Михея 6:8: “Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно” (Мих. 6:8).

Статті Дженіфер Бенсон Шульдт

Більший за наші проблеми

Якими ви уявляєте собі динозаврів, коли ті були живі? З великими зубами? Лускатою шкірою? Довгими хвостами? Художниця Карен Карр відтворює цих вимерлих створінь на фресках. Один з її розписів сягає семи метрів у висоту і двадцяти метрів у довжину. Через великий об’єм розпису його встановлювала ціла команда спеціалістів у Музеї природничої історії Сема Нобла в Оклахомі.

Зацвісти знову

При наявності достатньої кількості сонячного світла та води яскраві польові квіти вкривають великі території штату Каліфорнія, наприклад, Долину Антилоп і гору Фігероа. Що ж відбувається в разі посухи? Науковці виявили, що насіння багатьох польових квітів, замість того щоб проростати, залишаються в ґрунті на довгий термін. Коли посуха проходить, ці насінини дають сходи, і земля знову покривається рослинами.

Сяючі зорі

Закривши очі, я подумки вертаюсь до дому, де зростала. Я згадую, як разом із батьком споглядала за зірками. Ми по черзі дивилися в телескоп, намагаючись навести фокус на сяючі та мерехтливі цятки, що виднілися на темному небі.

Недосконалі плани

Оглядаючи бібліотеку на нижньому поверсі нового громадського центру, я почула, як зверху щось загуркотіло. Через декілька хвилин це повторилося ще кілька разів. Схвильований бібліотекар нарешті пояснив, що над бібліотекою знаходиться тренажерний зал, і шум виникає щоразу, як хтось кидає на підлогу спортивне обладнання. Архітектори і дизайнери ретельно спланували багато аспектів цього сучасного центру, втім дехто забув розмістити бібліотеку подалі від галасливих місць.

Дещо значно більше

Понад двісті волонтерів допомагали книжковому магазину “October Books” в Саутгемптоні (Англія) переїхати в іншу будівлю на тій самій вулиці. Помічники вишикувалися вздовж тротуару і один одному з рук в руки передавали книги. Один із працівників магазину, спостерігаючи за діями волонтерів, сказав: “То був… справді зворушливий досвід людської допомоги… Вони хотіли бути частиною чогось більшого”.

Щось нове

Складно займатися фермерством у місцевості, де бракує прісної води. Для вирішення цієї проблеми компанія “Seawater Greenhouse” створила щось нове, а саме “освіжаючі теплиці”, розмістивши їх у африканському Сомаліленді та в інших країнах з подібним кліматом. За допомогою насосів, які працюють на сонячній енергії, по стінах теплиці з гофрованого картону перекачується морська вода, сіль якої осідає на панелях, а більший об’єм вже прісної води випаровується всередині, утворюючи вологе середовище, придатне для вирощування фруктів та овочів.

Паперові корони

Після святкової вечері в моєму домі кожен із присутніх відкрив святкові подарунки з цукерками та іграшками. Однак у подарунках було ще дещо – паперові корони для кожного з нас. Звичайно, ми їх наділи і з усмішками дивилися один на одного. У ту мить ми були царями і царицями, хоча нашим царством була лише вітальня із залишками їжі на столі.

Ранковий туман

Одного ранку я пішла до ставка неподалік від свого дому. Сівши на перекинутий човен, я спостерігала, як легкий західний вітерець проганяв туман над поверхнею води. Хмарки туману колихалися і перекочувалися. Маленькі вихори піднімалися вгору, а потім падали вниз. Але незабаром виглянуло сонце, і туман зник.

Усім і кожному

У Сан-Сальвадорі, столиці республіки Сальвадор, у самій середині міста знаходиться статуя Ісуса Христа. І хоч вона стоїть у центрі жвавого транспортного кільця, її можна легко побачити. Назва “Божественний Спаситель світу” передає благоговіння перед Його піднесеним статусом.

У вогні

Пожежа в іспанській Андильї знищила майже 50 000 акрів лісу. Втім посеред спустошеної місцевості неушкодженими залишилися приблизно 1000 яскраво-зелених кипарисів. Здатність дерев утримувати вологу допомогла їм безпечно пережити пожежу.

Ти побачиш її знову

В кімнаті було темно і тихо. Я підсунула стілець ближче до ліжка Жаклін. Три роки тому, ще до початку боротьби з раком, моя подруга була енергійною і життєрадісною людиною. Я й досі могла уявити її усміхненою з живими очима. Однак тепер вона була тиха і безмовна. Я відвідувала її у спеціалізованому медичному центрі.

Співчуття на роботі

Моя подруга Еллен нараховує заробітну плату в аудиторській фірмі. Може здатися, що ця робота нескладна, однак іноді роботодавці несвоєчасно надають необхідну інформацію. Через це Еллен часто працює понаднормово, аби працівники без затримки отримали заробітну плату. Вона це робить з міркувань турботи про родини, які саме завдяки цим грошам можуть придбати продукти, ліки і сплатити за житло.

Божественний дует

Під час дитячого музичного концерту я спостерігала, як вчитель і учень сіли за фортепіано. Перед початком свого спільного виступу вчитель нахилився до учня і прошепотів останні настанови. Слухаючи музику, я звернула увагу, що учень грав просту мелодію, тоді як акомпанемент вчителя додавав пісні глибини і вишуканості. Під кінець виступу вчитель схвально кивнув головою.

Банани, що говорять

“Ніколи не здавайтеся. Спонукайте інших усміхатися. Ви дивовижні. Важливо, куди ви йдете, а не звідки ви прийшли”. Ці та інші вислови, написані на бананах, школярі з Вірджинії-Біч знайшли у кафетерії. Завідувачка кафетерію Стейсі Труман вирішила написати підбадьорливі слова на бананах, які діти прозвали “бананами, що говорять”.

Посередницька молитва

У суботу пополудні ми з родиною вирішили пообідати в місцевому ресторані. В той час як офіціант викладав на стіл хрустку картоплю фрі і товсті бургери, мій чоловік подивився на нього і запитав, як його звати. Потім він додав: “Ми в родині молимося перед їжею. Можливо, у вас є прохання, за яке ми також могли б помолитися?” Аллен (так звали офіціанта) здивовано і схвильовано подивився на нас. Після короткої паузи офіціант сказав, що тимчасово мешкає у свого друга, його машина щойно зламалася, і він перебуває в розпачі.