Дослідження бабусь
Дослідники з Університету Еморі вирішили вивчити мозок бабусь за допомогою МРТ. Вони вимірювали реакцію жінок похилого віку на зображення, серед яких були фотографії їхніх власних дорослих дітей, онуків та сторонніх малюків. Дослідження показало, що найсильніші почуття бабусі відчували, побачивши онуків. Вчені назвали це “фактором чарівності”. До маленьких онуків бабусі відчувають сильніші почуття, ніж до своїх дорослих дітей.
Бог промовляє до нас
Мені подзвонили з незнайомого номера. Подібні дзвінки я часто спрямовую до голосових повідомлень, однак цього разу відповів. Незнайомий чоловік ввічливо запитав, чи є в мене вільна хвилина і чи може він поділитись зі мною коротким біблійним уривком. Він процитував текст із Об’явлення 21:3-5, у якому сказано, що “Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре”. Чоловік розповів про те, що Господь Ісус є нашою впевненістю і надією. Я відповів, що вже пізнав Ісуса як свого особистого Спасителя. Тоді він запропонував помолитись зі мною і в молитві просив Бога підтримати мене та сповнити силою.
Вивчення Писання
Наприкінці ХІХ ст. християни в різних місцях майже одночасно почали розробляти схожі матеріали для служіння. Першим, у 1877 році, був Монреаль (Канада). У 1898 році подібна програма була запущена в Нью-Йорку. До 1922 року близько п’яти тисяч таких програм щоліта працювали в Північній Америці.
Бачити Ісуса
Лео було чотири місяці, однак він ще ніколи не бачив батьків. Він народився з рідкісним захворюванням, яке позбавило його нормального зору. Для нього все навкруги було, наче в густому тумані. Отже, лікарі розробили для нього спеціальні окуляри.
Хто Ти, Господи?
У шістнадцять років Луї Родрігес вже потрапляв до в’язниці за продаж наркотиків. Тепер, арештований за спробу вбивства, він знову опинився в ув’язненні та очікував на пожиттєвий строк. Втім саме там до нього проговорив Бог. Перебуваючи за ґратами, молодий Луї згадав своє дитинство і як мати постійно водила його до церкви. І тепер він відчув Божий поклик. Зрештою, Луї покаявся в гріхах і прийшов до Ісуса.
Значення життя
В оповіданні аргентинського письменника Хорхе Луїса Борхеса мовиться про римського солдата Марка Руфе, який випив води з таємної ріки і став безсмертним. Однак з часом Марк усвідомлює, що безсмертя зовсім не таке, яким він собі його уявляв. Життя без меж виявилось життям без змісту. Саме смерть придає життю значення. Марк знаходить протиотруту – струмок чистої води. Напившись із нього, він ранить руку об терен. Крапля крові, що з’явилася, знаменує повернення смертності.
Божа любов
У 1917 році Фредерік Лехман, каліфорнійський бізнесмен, який зазнав фінансових труднощів, написав слова до гімну “Божа любов”. Сповнений натхнення, він швидко написав перші дві строфи, втім третю ніяк не міг скласти. Йому пригадався вірш, написаний і виявлений роками раніше на стіні у в’язниці. Через цей вірш в’язень, який його написав, висловив глибоке усвідомлення Божої любові. Вірш був написаний у такому ж розмірі, що й гімн Лехмана. Цей вірш і став третьою строфою гімну.
Тривалість життя
У 1990 році французькі дослідники зіткнулися з проблемою: при обробці інформації щодо віку Жанни Кальман виникала помилка в даних. Їй було 115 років, і цей вік виходив за межі параметрів комп’ютерної програми. Програмісти припускали, що ніхто не зможе жити так довго! Насправді Жанна прожила 122 роки.
Насіння часу
У 1879 році люди, які спостерігали за Вільямом Білом, імовірно, вважали його безумцем. Вони бачили професора ботаніки, який узяв двадцять пляшок, наповнив їх різним насінням і закопав у землю. Однак люди не знали, що Біл проводив експеримент щодо життєздатності насіння, який мав тривати століттями. Через кожні двадцять років одна з пляшок мала бути викопана, аби посадити насіння, яке в ній містилося, і подивитися, що з нього проросте.
Подорожуючі милості
Ви можете розпочати свою подорож з південного заходу США, із міста Чому, штат Арізона. Якщо їхати через центр країни, ви опинитесь у Непевності, штат Техас. Рухаючись у північно-східному напрямку, ви зупинитесь перепочити в Похмурості, штат Теннессі. Зрештою, ви досягнете пункту призначення – Паніки, штат Пенсільванія. Все це справжні міста на території Америки, однак малоймовірно, що ви обрали б такий маршрут.
Добре діло
У підлітковому віці Чарльз Сперджен часто сперечався з Богом. Він з дитинства ходив до церкви, однак усі проповіді йому здавалися нецікавими. Йому було складно повірити в Бога. За словами самого Чарльза, він був “бунтівним і непокірним”. Одного вечора сильна хуртовина змусила 16-річного Сперджена шукати прихистку в маленькій методистській церкві. Проповідь, здавалося, стосувалася особисто Чарльза. У ту мить Бог здобув остаточну перемогу, і Чарльз віддав своє серце Господу Ісусу.
Будуючи разом
У сільській амішській культурі будівництво амбару – це суспільна подія. Якщо б фермер зі своєю родиною самостійно вів будівництво, на це б знадобилося декілька місяців. Однак амбари споруджують усією громадою, що значно прискорює роботу. Усі необхідні матеріали готують заздалегідь. Потім у визначений день збирається вся громада амішів, розподіляє завдання і разом будує амбар (інколи навіть за один день).