Прояви благодаті
У романі “Про благодать” розповідається, як Девід Вінклер прагне знайти свою доньку, яка зникла, а Герман Шилер – єдина людина, яка може йому в цьому допомогти. Втім є один нюанс. Донька Девіда народилася від його роману з дружиною Германа, і Герман попередив його, щоб він більше ніколи не зв’язувався з ними.
Час спілкування з Богом
У 2022 році народилася наша онука Софія – єдина дівчинка з восьми наших онуків. Отож, цей рік був особливим для нас із дружиною. Коли наш син дзвонить по відеозв’язку, хвилювання зростає ще більше. Ми з дружиною можемо бути в різних кімнатах, але її радісний крик свідчить про те, що вона бачить Софію. Побачити тих, кого ми любимо, тепер можна просто за допомогою дзвінка або клацання комп’ютерною мишкою.
Вітайте Дитятко!
Здавалося, що ми цілу вічність чекали на звістку про те, коли наша вагітна сусідка привітає свою першу дитину. Коли на галявині перед будинком нарешті з’явилася табличка із написом “У нас дівчинка!”, ми святкували народження її доньки та писали повідомлення друзям, які, можливо, ще не бачили оголошення на вулиці.
Світло Христа
Ми з чоловіком завжди із задоволенням відвідували різдвяну службу в нашій церкві. У перші роки нашого шлюбу в нас була особлива традиція: після богослужіння одягатися в теплий одяг та підніматися на сусідній пагорб, де на високих стовпах у формі зірки були розвішані 350 сяючих ліхтарів. Там, часто посеред снігу, ми розмірковували про чудесне народження Ісуса, дивлячись на місто. Тим часом багато людей у місті знизу дивилися на ту яскраву зірку на пагорбі.
Дружні амбіції
Григорій Назіанзин і Василій Кесарійський були видатними лідерами Церкви четвертого століття, а також близькими друзями. Вони познайомились, ще будучи студентами-філософами, і Григорій пізніше сказав, що вони стали як “два тіла з єдиним духом”.
Відчутна любов
Сидячи поруч з моєю подругою Маргарет, яка лежала на лікарняному ліжку, я спостерігала за метушінням медичного персоналу та відвідувачів. Молода жінка, яка сиділа поруч зі своєю хворою матір’ю, запитала Маргарет: “Хто всі ці люди, які постійно відвідують вас?” Вона відповіла: “Це члени моєї церковної родини!” Молода жінка зауважила, що ніколи не бачила нічого подібного; на її думку, численні відвідувачі були наче “прояв відчутної любові”. Маргарет, посміхаючись, відповіла: “Це все можна пояснити нашою любов’ю до Бога через Його Сина Ісуса Христа!”
Вікно у світ прекрасного
Фотограф Ронн Мюррей любить холодну погоду. “Холод означає чисте небо, – пояснює він, – а це може відкрити вікно у світ прекрасного!”
Істина ніколи не змінюється
Коли мій син був іще маленьким, ми з ним читали дитячу історію про хлопчика, який повстав проти свого вчителя, назвавши ручку вигаданою назвою. Учень переконав своїх однокласників використовувати для ручок нову назву, яку він сам вигадав. Новина про те, що хлопчик замінив слово, облетіла усе місто. Зрештою, люди по всій країні змінили те, як вони називають ручки, просто тому, що інші прийняли вигадану хлопчиком реальність як універсальну істину.
Божий погляд на нас
То був 1968 рік. Америка загрузла у війні з В’єтнамом, у містах вибухало расове насильство, а двох громадських діячів було вбито. За рік до того пожежа забрала життя трьох астронавтів на стартовому майданчику, і ідея польоту на Місяць здавалася нездійсненною мрією. Однак за декілька днів до Різдва все ж таки вдалося запустити “Аполлон-8”.
Кого ми слухаємо
“Я повинен оголосити надзвичайну ситуацію. Мій пілот загинув”. Даг Вайт нервово промовив ці слова до диспетчера, який спостерігав за його польотом. Через декілька хвилин після зльоту пілот приватного літака, в якому летіла родина Дага, раптово помер. Даг сів у кабіну пілота, маючи за плечима лише тримісячний досвід керування менш складними літаками. Потім він уважно слухав вказівки диспетчера місцевого аеропорту, який пояснював йому, як посадити літак. Пізніше Даг сказав: “Ви врятували мою родину від неминучої смерті”.
Ісус наш Спаситель
Те, що почалося як звичайна поїздка на канатній дорозі через пакистанську долину, перетворилося на страшне випробування. Невдовзі після початку поїздки два підтримуючих троси обірвалися, і вісім пасажирів, серед яких були і школярі, зависли на висоті сотні футів у повітрі. Ситуація спричинила важку дванадцятигодинну рятувальну операцію пакистанських військових, які використовували парашути, гелікоптери та інші засоби, щоб врятувати пасажирів.
Підбадьорення в Христі
Шкільна вчителька в штаті Індіана запропонувала учням написати записки з заохоченням та натхненням для своїх однолітків. Через декілька днів, коли в іншій частині країни сталася шкільна трагедія, їхні записки підняли дух однокласників, які боролися зі страхом та болем, що з ними теж може щось трапитись.
Віра бабусі
Ми сиділи за обіднім столом, коли мій дев’ятирічний онук з посмішкою сказав: “Я такий самий, як бабуся. Я люблю читати!” Його слова принесли радість у моє серце. Я згадала, як рік тому він хворів і не пішов до школи. Після того, як він довго дрімав, ми сиділи поруч і читали. Я була щаслива, що передаю йому спадщину любові до книг, яку я отримала від своєї матері.
Кохання сильне, як смерть
Якби ви прогулялися вздовж старої цегляної стіни, що тягнеться між протестантським і католицьким кладовищами в голландському місті Рермонд, то побачили б цікаве видовище. З обох боків, впритул до стіни, стоять два однакові високі надгробки: один для чоловіка-протестанта, а інший для його дружини-католички. Культурні правила дев’ятнадцятого століття вимагали, щоб вони були поховані на різних кладовищах. Однак вони не змирилися зі своєю долею. Їхні незвичайні надгробки достатньо високі, щоб піднятися над огородженою перешкодою, так що вгорі їх розділяє лише фут чи два. На вершині кожного з них скульптурна рука тягнеться до іншої, кожна з них стискає руку іншої. Пара відмовляється розлучатися навіть у смерті.
Божа постійна присутність
Розглядаючи шкільний випускний альбом, мої онуки дивувалися застарілим зачіскам, одягу та “старомодним” автомобілям на фотографіях. Я ж побачила дещо інше: посмішки давніх приятелів, деякі з яких і досі є моїми друзями. А найголовніше я побачила Божу силу, яка оберігає. Його ніжна присутність оточувала мене в школі, де я намагалася вписатись у колектив. Його незмінна доброта завжди наглядала за мною.