Сила демонстрації
Всі мої намагання щось полагодити у своєму будинку зазвичай закінчуються тим, що я плачу комусь гроші, щоб виправити ту шкоду, яку я сам заподіяв. Але нещодавно я зміг успішно полагодити один пристрій завдяки відео на YouTube, на якому спеціаліст показував крок за кроком, як це робити.
Подвійна обіцянка
Кілька років тому Рут захворіла раком і не могла їсти, пити й навіть нормально ковтати. Вона дуже ослабла за цей час. Після численних операцій та курсів лікування від неї залишилася лише тінь тієї Рут, якою вона колись була.
Передати спадщину
На моєму мобільному телефоні спрацював сигнал, сповіщаючи про отримане повідомлення. Донька просила рецепт пирога з м’ятним морозивом, який мені залишила ще моя бабуся. Передивляючись пожовтілі картки з рецептами, що зберігались у старій коробці, я побачила унікальний почерк бабусі й подумала, що якщо враховувати мою доньку, то в нашій родині цим рецептом буде користуватися вже четверте покоління.
Ходіння по воді
Однієї дуже холодної зими я, незважаючи на мороз, поїхала на озеро Мічиган, п’яте за розміром у світі, щоб подивитись як воно замерзло. З пляжу, на якому я зазичай влітку ніжилась на сонці, відкривався чудовий краєвид: вода замерзла у формі хвиль, створивши захоплюючі льодові шедеври.
Пори життя
У північній частині земної півкулі сьогодні перший день весни, а якщо ви живете в Австралії, то для вас сьогодні перший день осені. Для жителів північної півкулі сьогодні весняне рівнодення; для тих, які живуть у південній півкулі, – осіннє рівнодення. Сьогодні сонце світить прямо над екватором, тому день і ніч по всьому світі мають майже однакову тривалість.
Мистецтво вдячного серця
В день нашого весілля ми з Марті урочисто давали обіцянку бути вірними один одному “в часи добрі й погані, у хворобі та здоров’ї, у багатстві та бідності”. Дещо дивно, що в такий урочистий весільний день ми згадуємо у своїй клятві сумну реальність життєвих негараздів, хвороб та бідності. Але ці слова підкреслюють той факт, що життя складається з великої кількості чорних смуг.
Листи додому
Знаходячись далеко від дому, американські новобранці під час Другої світової війни часто вдавалися до гумору й знаходили відраду в написанні листів додому, щоб якось впоратися з труднощами на тренувальній базі. В одному листі молодий солдат із гумором писав про процес вакцинації: “Двоє військових медиків ганялись за нами з гарпунами. Коли ж схопили, то повалили на підлогу, встромивши кожному в руку гарпуна”.
Підбадьорюючий шепіт
Юнак, як тільки зайняв своє місце в літаку, почав виявляти явні ознаки неспокою. Він нервово оглядав ілюмінатори. Потім стулив очі й намагався заспокоїти себе глибоким диханням, але це не допомогло. Коли літак здійнявся, він почав повільно розгойдуватися туди-сюди. Раптово бабуся, що сиділа навпроти нього через прохід, поклала свою долоню на його руку й лагідно почала розмову, щоб якось відволікти його від стресу. “Як тебе звуть?” “Звідки ти?” “Все буде добре, не хвилюйся даремно”, – прошепотіла вона. Старенька могла відчувати роздратування або просто не звертати увагу на юнака, але натомість вирішила сказати йому кілька втішних слів. Здавалося, проста річ, але коли через три години літак приземлився, юнак сказав: “Дуже дякую вам за те, що допомогли мені”.