Свобода від обморожень
Одного зимового дня мої діти почали вмовляти мене дозволити їм покататися на санках. Температура була дуже низькою, за вікном літали сніжинки. Я подумала трохи й дозволила. Але попросила їх добре укутатися, бути разом і повернутися через 15 хвилин.
Широкий формат
Коли по телебаченню транслювали інаугурацію першого афро-американського президента США, камери показували панорамний вид величезного натовпу – майже два мільйони людей зібралися на цю історичну подію. Кореспондент компанії CBS Боб Шиффер зазначив: “На цьому шоу царює широкий формат”. Не було іншого способу охопити цей натовп, що простягнувся від Меморіалу Лінкольна до Капітолія.
Влітку 1999 року я відвідувала домашню групу, де ми вчилися молитись. На той час мій син вже 5 років перебував у шлюбі, але дітей у них не було. В один із тих днів я особливо ревно молилася про народження онука. Минуло три місяці. Був сонячний осінній день. Здійснивши покупки, я поверталася з базару. І раптом, немов хтось сказав мені: “Твоя молитва почута, твої очі побачать онука”. Зупинившись, я озирнулася: нікого поблизу не було.
А ще через три місяці після важкої операції я помирала в лікарні. Страху не було. Тільки жаль. Я сказала: “Господи, адже Ти мені обіцяв, що я побачу…
Не дрібниця
Один чоловік потребував фінансової допомоги, щоб сплатити у грудні за оренду. Для його рідних таке прохання було в якійсь мірі тягарем, особливо через неочікувані витрати в кінці року. Однак вони дістали свої заощадження і поділилися грошима.
Справити враження
Коли група студентів вирушила на екскурсію, інструктор не впізнав одну зі своїх “зіркових” учениць. В коледжі вона ховала під штаньми каблуки заввишки 15 сантиметрів, а в кросівках її зріст був лише трохи більше півтора метра. “Каблуки роблять мене такою, якою я хочу бути, – сказала вона з усмішкою. – А кросівки роблять мене такою, якою я насправді є”.
Божі діти
Під час одного богослужіння, яке я відвідала зі своїми батьками, ми, згідно зі своєю сімейною традицією, промовляли молитву “Отче наш” , тримаючи один одного за руки. Коли я так стояла, тримаючи однією рукою мамину руку, а другою – таткову, мені раптово спало на думку, що я завжди буду донькою для своїх батьків. Хоча я вже давно середнього віку, мене й досі можна назвати “дитиною Лео та Філліс”. А ще я подумала, що є не лише їхньою донькою, але й завжди буду Божим дитям.
Пісня творіння
Використовуючи акустичну астрономію, вчені можуть споглядати космічний простір і чути його звуки та пульсації. Вони виявили, що зірки на таємничому нічному небі не рухаються по орбітах в цілковитій тиші, але видають звуки – своєрідну музику. Подібно до звуків горбатих китів, зірки “співають” на таких частотах та звукових хвилях, що не завжди сприймаються людським слухом. Однак звуки зірок, китів та інших створінь разом створюють дивну симфонію, що проголошує велич Бога.
Куди дивишся?
Що визначає ваш життєвий напрямок? Відповідь на це питання я почув колись в доволі незвичному місці − на курсах водіння мотоциклом. Ми з друзями хотіли навчитися їздити на мотоциклі, тому записалися на відповідні курси. Одним із аспектів навчання було те, що можна назвати зосередженістю на цілі.
