Ми єдині
У маленькій фермерській громаді новини розлітаються швидко. Через декілька років після того, як банк продав ферму, якою родина Девіда володіла не один десяток років, він дізнався, що ця ферма знову буде виставлена на продаж. Узявши свої невеликі заощадження, Девід прибув на аукціон та приєднався до натовпу близько двох сотень місцевих фермерів. Чи вистачить Девіду його скромних ресурсів? Він запропонував свою ціну і, затамувавши подих, чекав, поки аукціоніст закликав підняти ставки. Однак усі мовчали, допоки не почули удар молотка. Місцеві фермери поставили потреби Девіда і його родини вище за власне фінансове збагачення.
Сила любові
Двоє вісімдесятилітніх людей (він з Німеччини, а вона з Данії) стали незвичною парою. Кожен із них прожив у шлюбі по шістдесят років, а потім обоє овдовіли. Їхні будинки знаходились на відстані 15-ти хвилин ходьби один від одного, але вони жили в різних країнах. Однак ці люди покохали один одного і регулярно проводили час разом. На жаль, у 2020 році через пандемію коронавірусу уряд Данії заборонив перетин кордону. Та їх це не злякало. Вони щодня о 15:00 зустрічались на кордоні на тихій сільській вулиці, сідали по обидва боки кордону і разом споживали їжу. “Ми тут, бо любимо один одного”, – пояснив чоловік. Їхня любов сильніша за кордони, сильніша за пандемію.
Не забуті
Думаючи про відомих місіонерів, навряд чи ви згадаєте ім’я Джорджа Лейла (1750–1820). Народившись у рабстві, Лейл повірив у Христа в штаті Джорджія і здобув свободу ще до початку Американської революції. Він приніс послання про Ісуса Христа до Ямайки, допомагаючи рабам на тамтешніх плантаціях, а також став пастором-засновником двох афро-американських церков у Саванні, штат Джорджія, одна з яких вважається “материнською церквою темношкірих баптистів”.
Жити вірою
У Гарі були проблеми з рівновагою під час ходіння. Отже, лікар прописав йому фізичну терапію. На одному із занять терапевт сказав Гарі: “Ти занадто покладаєшся на те, що бачиш, навіть якщо це хибне бачення! Ти не покладаєшся в достатній мірі на інші свої системи, на те, що ти відчуваєш під ногами, на свої внутрішні сигнали, які також можуть допомогти в збереженні рівноваги”.
Матвія 6:26 | Біблія
🌿 “ Погляньте на птахів небесних, що не сіють, не жнуть, не збирають у клуні, та проте ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато вартніші за них?” – Матвія 6:26
Голос Отця
Нещодавно помер батько мого друга. Коли він захворів, його стан почав стрімко погіршуватися, і за лічені дні він помер. У мого друга завжди були тісні стосунки з батьком, втім все одно ще було багато непоставлених запитань, незнайдених відповідей і непроведених розмов. Так багато ще не сказано, а його батько вже пішов у вічність. Мій друг – дипломований психолог. Він знає, як допомагати людям у скорботі, як допомагати іншим проходити крізь ці бурхливі води. Втім мені він сказав: “Інколи мені просто треба почути голос батька, запевнення в його любові. Це завжди мало для мене велике значення”.
Його дивовижна допомога
Шериф округу був глибоко вражений дією молитов, оцінюючи їх кількість у “сотні тисяч, а можливо, мільйони”, які здіймалися до Бога з проханням про допомогу під час пожежі в горах Колорадо восени 2020 року. За 12 годин полум’я охопило 100000 акрів землі. Просуваючись сухими лісами, воно повністю знищило три сотні будинків. Це становило небезпеку для цілих міст. Однак потім прийшов, як висловився один метеоролог, “Божий дар”. Ні, не дощ, а своєчасний снігопад. Він вкрив зону пожежі, випавши доволі рано для цієї пори року. Замети мокрого снігу, досягаючи висоти в один фут, а місцями навіть більше, сповільнили розповсюдження вогню, а в деяких місцях взагалі припинили пожежу.
Смертність і смирення
Ранньохристиянські теологи Ієронім і Тертулліан згадували історії про те, як у стародавньому Римі вшановували генералів, які здобули епічну перемогу. Вони з ранку до вечора їздили центральними вулицями столиці на блискучих колісницях. Натовп ревів. Генерали грілися в променях слави, насолоджуючись найвищим проявом пошани у своєму житті. Однак, за легендою, біля генерала увесь день стояв слуга і шепотів йому на вухо: “Memento mori” (“Пам’ятай, що ти помреш”). Посеред повсюдного захоплення генерал потребував смирення, яке приходило через нагадування про його смертність.
