Втіха на одвірках
Переглядаючи стрічку повідомлень у соціальній мережі після повені на півдні штату Луїзіана у 2016 році, я натрапила на публікацію своєї подруги. Її будинок серйозно постраждав, попереду було багато роботи з прибирання та ремонту. Мама подруги радила їй просити допомоги в Бога. Через деякий час подруга виклала в мережу фотографії віршів із Біблії, які вона виявила на дверних коробках, коли з них зняли лиштви. Ймовірно, їх написали під час зведення будинку. Священні тексти на дерев’яних дошках принесли їй втіху.
Божа могутня присутність
У 2020 році в США відзначалася столітня річниця з дня прийняття дев’ятнадцятої поправки до Конституції, яка надала жінкам право голосу. На старих фотографіях зображені учасниці маршу з плакатами, на яких були написані слова з Псалму: “Господь дає слово; провісниць велика многота” (Пс. 67:12).
Безнадійних немає
Радж навернувся до Христа в юнацькі роки, але через деякий час відійшов від віри і почав жити без Бога. Однак світське життя не принесло задоволення. Отже, Радж вирішив відновити стосунки з Христом і повернутися до церкви. Проте там одна жінка почала лаяти його за довгу відсутність. Від цього почуття сорому і провини в бідолахи стало ще сильнішим. “Невже я безнадійний?” – подумав він. А потім Радж згадав, як Христос відновив Петра (Ів. 21:15-17) після того, як той зрікся Його (Лк. 22:34, 60-61).
Повна самотність?
Сім’я Сью розпадалася на очах. Її чоловік раптово пішов із дому, а вона, роздратована і спантеличена, залишилася з дітьми. Сью просила чоловіка піти з нею до сімейного консультанта, але він відмовився, заявивши, що з ним все гаразд, а проблема в ній. Вона зрозуміла, що може втратити його назавжди, і впала в розпач. Чи зможе вона сама подбати про себе та дітей?
Бог знає нас
Нещодавно я побачив фотографію скульптури Мойсея роботи Мікеланджело. На крупному плані було добре видно маленький опуклий м’яз на правій руці. Цей м’яз називається Musculus abductor digiti minimi, і його єдина функція полягає в піднятті мізинця. Мікеланджело, відомий як майстер найдрібніших деталей, приділяв пильну увагу тілам людей, яких увічнював у скульптурах, показуючи те, що більшість просто не помітила б. Не дуже багато скульпторів вивчили людське тіло так, як він. Проте деталі, закарбовані ним у мармурі, перш за все були спробами показати щось більше – безсмертну душу, внутрішнє життя людини. І, звичайно, йому це не вдалося.
Послух Богу
У студентські роки мені доводилося їздити машиною в коледж і додому нудною, пустельною місцевістю. Дорога була довга і пряма, тому я не раз перевищував дозволену швидкість. Спершу патрульна служба видала мені попередження. Потім виписала штраф. А потім, зовсім скоро, мене знову зловили на перевищенні на тому самому місці.
Любов реальна
“Я почувала себе так, ніби в мене з-під ніг висмикнули килим, – розповідала Джолі. – Шок від того, що я дізналася, був наче фізичний удар”. Джолі виявила, що її наречений зустрічався з іншою. Її попередні стосунки закінчилися схожим чином. Отже, коли вона прийшла на заняття з вивчення Біблії і почула про Божу любов, то подумала: “Чи це не черговий обман? Якщо я повірю, що Бог мене любить, чи не доведеться знову плакати?”
Освіжаючий оазис
Ендрю та його сім’я вирушили на сафарі до Кенії, де мали задоволення спостерігати багате розмаїття тварин, що приходили до невеликого озерця в пустельній місцевості. Жирафи, бегемоти, звірі та птахи – всі прагнули живлячого джерела води. Дивлячись на них, Ендрю думав про Біблію, “божественний ключ”, який є не тільки джерелом мудрості і керівництва, але й освіжаючим оазисом, у якому різні люди можуть втамувати духовну спрагу.