Різдвяна дилема
Девід та Енджі відчули покликання переїхати за океан, і подальше плідне служіння, здавалось, лише підтверджувало правильність рішення. Життя затьмарювала лише одна неприємність: літні батьки Девіда були змушені проводити Різдво на самоті.
Спільнота в Христі
На півдні Багамських островів розташований невеликий клаптик землі під назвою Раггед-Айленд. У 19-му столітті тут активно видобували сіль, але через занепад цієї галузі багато людей емігрували на сусідні острови. У 2016 році на острові проживало менше вісімдесяти осіб. І хоча серед них були представники трьох релігійних конфесій, люди щотижня збиралися разом в одному місці для поклоніння і спілкування. З такою малою кількістю мешканців відчуття спільноти для них було особливо важливим.
Рівні перед Богом
Під час відпустки ми з дружиною щоранку їздили на велосипедах. Один маршрут пролягав через багатий район, будинки в якому коштували мільйони доларів. Ми бачили різних людей: мешканців, які вигулювали своїх собак, велосипедистів та численних робітників, які будували нові будинки або доглядали за ландшафтом. Там була суміш людей з усіх верств суспільства, і це нагадало мені про справжню реальність. Насправді між нами не було жодної різниці. Багаті чи бідні. Заможні спеціалісти чи робітничий клас. Відомі чи невідомі. Ми всі на тій вулиці того ранку були однакові. “Багатий та вбогий стрічаються, – Господь їх обох створив” (Пр. 22:2). Незважаючи на відмінності, ми всі створені за Божим образом (Бут. 1:27).
Прагнення відволікатись
Я поклав телефон на місце, втомившись від численних фотографій, ідей та сповіщень, які транслював маленький екран. Потім я взяв його й увімкнув знову. Навіщо?
Подолання випробувань
Енн зростала в горі та злиднях. Її брат та сестра померли ще в дитинстві. У п’ять років через хворобу очей Енн частково осліпла. Коли Енн було вісім років, її мати померла від туберкульозу. Невдовзі після цього її батько, який жорстоко поводився з нею, покинув трьох дітей, які залишились в живих. Наймолодшу відправили жити до родичів, а Енн та її брата Джиммі віддали до переповненого притулку для бідних. Через декілька місяців Джиммі помер.
Покладайтеся на Бога
Перебуваючи з друзями в аквапарку, ми намагалися пройти плавучу смугу перешкод, зроблену з надувних платформ. Пружні, слизькі платформи робили пряму ходу майже неможливою. Хитаючись, ми долали пандуси, урвища та мости, часто з вереском падаючи у воду. Пройшовши маршрут, моя подруга, повністю знесилена, оперлася на одну з “веж”, щоб перевести подих. Майже одразу ж “вежа” прогнулася під її вагою, і подруга з розгону впала у воду.
Більш ніж достатньо
У Еллен був обмежений бюджет, тому вона була рада отримати різдвяний бонус. Цього було цілком достатньо, але коли вона поклала гроші на рахунок, на неї чекала ще одна несподіванка. Касир сказав, що в якості різдвяного подарунка банк поклав на її поточний рахунок січневий платіж за іпотеку. Тепер вони з Треєм можуть оплатити інші рахунки і благословити ще когось різдвяним сюрпризом!
Бог не забуде про вас!
У дитинстві я колекціонувала поштові марки. Коли мій анкон (фукієнською “дідусь”) дізнався про моє захоплення, він почав щодня відкладати для мене марки зі своєї офісної пошти. Щоразу, коли я відвідувала дідуся та бабусю, дідусь дарував мені конверт, наповнений різноманітними красивими марками. “Хоч я завжди зайнятий, – сказав він мені одного разу, – я не забуду про тебе!”