Спогади, які зміцнюють віру
Увійшовши до церковної зали, де урочисто звучала музика, я озирнулася навколо, щоб подивитися на людей, які зібралися на вечірнє богослужіння, присвячене зустрічі Нового року. Я згадала події минулого року, і моє серце сповнилося радістю та надією. Ми разом журилися через заблудлих дітей, смерть дорогих нам людей, втрату деякими роботи і зруйновані стосунки. Але в той же час ми пізнали Божу благодать. Ми також святкували перемоги, весілля, успішні закінчення учбових закладів, хрещення, через які до нашої церковної родини додавалися нові члени. Ми також раділи народженню немовлят, усиновленню дітей і посвяченню маленьких дітей Господу. І ще багато чого було чудового та втішного.
Часи звершених справ
Наприкінці кожного року на нас може тиснути тягар незавершених справ. Здається, що кінця й краю немає різним обов’язкам вдома чи на роботі. Але є часи на нашому шляху віри, коли маємо зупинитись і щиро подякувати Богу за Його вірність і всі ті справи, що з Його допомогою ми змогли завершити.
Що залишається в оці
Англійською “колібрі” звучить буквально як “птах, що дзижчить” – саме такий звук відтворюють швидкі рухи цього маленького птаха. Португальською − “цілувальник квітів”; іспанською – “летюча дорогоцінність”. Одна з моїх улюблених назв походить із Мексики. Це слово “біулу”, яке буквально означає “що залишається в оці”. Інакше кажучи, той, хто хоча б раз бачив колібрі, вже ніколи її не забуде.
Радісне серце
Завантаживши свою машину продуктами, я обережно виїжджала з місця паркування. Раптово якийсь чоловік, не помічаючи мене, кинувся через узбіччя майже під колеса автомобіля. Я різко загальмувала. Переляканий чоловік підвів очі й зустрів мій погляд. У той момент я зрозуміла, що стою перед вибором: або сердито витріщити очі від роздратування, або простити і усміхнутись. Я усміхнулась.
Щоденник подяки
Коли я тільки-но увірувала в Ісуса Христа, один духовний наставник спонукав мене вести щоденник подяки. Мій щоденник мав вигляд невеличкої записної книжечки, яку я всюди з собою носила. Часто я відразу вносила у щоденник запис, а інколи робила це аж наприкінці тижня, згадуючи прожитий час.
Незвичайний улов
Коли Ендрю Чітл загубив на пляжі свій мобільний телефон, то вже розпрощався з ним назавжди. Але через тиждень йому подзвонив рибалка Глен Керлі. Він упіймав десятикiлограмову тріску і витягнув із неї загублений телефон, який справно працював (після того як його висушили).
Традиції та Різдво
Якщо на Різдво ви будете ласувати солодкою льодяниковою тростинкою у вигляді посоху, скажіть “данке шон” німцям, тому що цей кондитерський виріб було вперше виготовлено в Кельні. Якщо ж будете в захопленні від квітки пуансеттії, скажіть “граціас” місту Мехіко, звідки вона походить. Скажіть також “мерсі боку” французам за чудові різдвяні пісні й подякуйте англійцям за різдвяну прикрасу − омелу.
Хвилююча надія
Реджинальд Фессенден багато років працював над тим, щоб винайти бездротовий радіозв’язок. Іншим його ідеї здавалися занадто радикальними і тими, що суперечать класичній науці. Мало хто вірив, що він досягне успіху. Але він довів свою правоту і 24 грудня 1906 року став першою людиною, яка передала по радіо музику.
З нами Бог
“Христос зі мною, Христос переді мною, Христос позаду мене, Христос в мені, Христос піді мною, Христос наді мною, Христос праворуч, Христос ліворуч…”, – слова цього старого кельтського гімну, написаного святим Патриком ще у п’ятому столітті, приходять мені на пам’ять, коли я читаю розповідь євангеліста Матвія про народження Ісуса Христа.
Тиха ніч у серці
Ще задовго до того, як Жозеф Мор та Франц Грубер створили відомий гімн “Тихая Ніч”, польський монах Ангелус Силезіус написав такого вірша:
Дім на Різдво
Одного разу на Різдво я опинився у такому місці, яке більшість моїх друзів не змогли б знайти на карті. Я втомлено плентався з роботи до свого номера в готелі, змагаючись з жорстким вітром, що дув з холодного Чорного моря. Звісно, я сумував за своїм домом.
Порушив Своє мовчання
В період закінчення часів Старого Заповіту, здавалося, наче Бог збирається сховатися від людей. Протягом чотирьох століть євреї вважали, що Бог став байдужим і глухим до їхніх молитов. Залишалась одна надія: прихід обіцяного пророками Месії. На цю обітницю євреї покладали всі свої сподівання. І ось несподівано трапилося щось дуже важливе: Ангели сповістили про народження Немовляти.
Надзвичайні заходи
Кілька років тому моя добра знайома загубила у натовпі свого маленького сина. Це сталося, коли вона протискувалась через юрби народу на залізничному вокзалі в Чикаго. Зайве казати, що то був жахливий момент для неї. Несамовито вона вигукувала ім’я свого сина, біжучи назад по ескалатору, намагаючись згадати шлях, яким ішла. Ці хвилини розлучення для неї здалися кількома годинами – аж нарешті з натовпу вибігла її дитинка і кинулась прямо в безпечні обійми люблячої мами.
Вічна надія
За тиждень до Різдва – через два місяці після смерті моєї мами – різдвяні покупки та прикрашання були на останньому місці у моєму списку. Я не хотіла приймати втіху від чоловіка, який намагався розрадити мене. І коли наш син Хав’єр розтягував та закріпляв уздовж стін різдвяні гірлянди, я продовжувала сидіти сумною. Мовчки він включив гірлянду перед тим як піти з татком на роботу.
Лагідність
Життєві негаразди можуть зробити нас постійно роздратованими, в поганому настрої, але ми не повинні виправдовувати прояви гніву несприятливими обставинами. Ми не виконуємо свого християнського обов’язку перед іншими, якщо ще не навчилися бути лагідними та ввічливими.