Зміцнення через випробування
Копаючись у старих листах, я побачила серед них пов’язку на око з написом: “Я проходжу лікування”. Тут же хвилею наринули спогади. Цю пов’язку носив мій чотирирічний син, і йому тоді закапували в око пекучі краплі. В одному оці в нього були слабкі м’язи, тому він повинен був по кілька годин на день носити пов’язку на іншому, щоб слабке око активніше працювало і розвивалося. Крім того, йому знадобилася операція. Він мужньо переносив усі випробування, покладаючись на Бога своєю дитячою вірою, хоч і шукав у нас батьківської підтримки. Завдяки труднощам його характер набув стійкості.
Сум і радість
Переживши три втрати всього за чотири тижні, родина Анжели була вбита горем. Після однієї з них, раптової смерті племінника, Анжела і дві її сестри три дні провели на кухні за столом, виходячи тільки, щоб дещо купити, замовити їжу і бути присутніми на похороні. Оплакуючи смерть Мейсона, вони втішалися фотографіями УЗД, на яких було знято нове життя, що росте в молодшій із сестер.
Найбільша любов
Усього за декілька днів до Пасхального тижня, коли християни в усьому світі згадують жертву Ісуса і святкують Його воскресіння, на південному заході Франції терорист увірвався до супермаркету, відкрив вогонь і вбив двох людей. Після переговорів терорист звільнив усіх заручників, крім однієї жінки, використовуючи її як прикриття для себе. Усвідомлюючи всю небезпеку, офіцер поліції Арно Бельтрам зробив немислиме. Він добровільно обміняв заручницю на себе. Злочинець відпустив жінку, однак під час сутички Бельтрама було поранено, і він згодом помер.
Освіжаючий оазис
Ендрю та його сім’я вирушили на сафарі до Кенії, де мали задоволення спостерігати багате розмаїття тварин, що приходили до невеликого озерця в пустельній місцевості. Жирафи, бегемоти, звірі та птахи – всі прагнули живлячого джерела води. Дивлячись на них, Ендрю думав про Біблію, “божественний ключ”, який є не тільки джерелом мудрості і керівництва, але й освіжаючим оазисом, у якому різні люди можуть втамувати духовну спрагу.
Вода життя
Життя в родині було неспокійним, і Андреа в чотирнадцять років залишила дім. Вона знайшла роботу і оселилася з друзями. Прагнучи любові і ствердження, вона згодом переїхала до чоловіка, який запропонував їй наркотики; до алкоголю, який вона вже регулярно пила, додалося ще й споживання наркотиків. Однак стосунки та наркотичні речовини не задовольнили її прагнень. Тому Андреа продовжувала шукати. Через декілька років вона познайомилася з віруючими в Ісуса, які запропонували помолитись разом із нею. А через декілька місяців вона, зрештою, пізнала Того, Хто втамував її спрагу – Ісуса Христа.
Добрий Пастир
Коли пастор Уоррен почув, що один чоловік з його церкви покинув дружину і родину, він попросив Бога допомогти йому випадково зустрітися з цим чоловіком, аби вони могли поговорити. І Господь допоміг! Коли одного дня Уоррен прибув до ресторану, він помітив за столиком того чоловіка. “Чи знайдеться місце для ще одного голодного чоловіка?” – запитав він, підійшовши до члена церкви. Невдовзі вони вже відверто спілкувались і разом помолились.
З лев’ячої пащі
Повіривши в Ісуса, Тахер та його дружина Донья знали, що могли зазнати гоніння у своїй країні. І дійсно, одного дня Тахера з пов’язкою на очах та в наручниках ув’язнили і звинуватили у відступництві. Ще перед судовим засіданням він і Донья вирішили, що не зрікатимуться Ісуса.
Друзі на все життя
Англійський поет Вільям Купер (1731–1800) знайшов собі друга в особі пастора Джона Ньютона (1725–1807), колишнього работорговця. Купер страждав від депресії і декілька разів намагався вчинити самогубство. Ньютон періодично відвідував його, і вони подовгу гуляли, розмовляючи про Бога. Якось у Ньютона виникла думка, що його другу буде корисно зайнятися творчістю, і він запропонував йому скласти збірку духовних гімнів. Купер погодився і написав багато пісень, які згодом стали відомими, зокрема “Бог діє таємничим чином”. Коли Ньютон переїхав до іншого міста, вони зберегли дружбу і листувались до самої смерті Купера.
Бажання і сподівання
Коли я переїхала до Англії, звичне для мене американське свято подяки перетворилося на просто ще один четвер у листопаді. Хоча найближчими вихідними я все ж влаштувала свято, але мені хотілося бути з родиною та друзями. Втім ці бажання не були чимось унікальним для мене. Ми всі прагнемо бути з дорогими нам людьми на особливі події та свята. І навіть якщо ми щось святкуємо, нам все одно може когось не вистачати, або ми можемо молитись за примирення в родині.
Любов до ближніх
У період самоізоляції та локдауну під час пандемії коронавірусу слова Мартіна Лютера Кінга в його “Листі з Бірмінгемської в’язниці” звучали особливо актуально. Говорячи про несправедливість, він зазначив, що не міг байдуже перебувати в одному місті і не турбуватися про те, що відбувається в іншому. “Ми піймані в щільну сітку взаємності, пов’язані єдиним одягом призначення, – казав він. – Те, що на когось впливає безпосередньо, опосередковано впливає на всіх інших”.
Справжні зміни
Клод зростав у неблагополучній сім’ї на півдні Лондона і вже в п’ятнадцять років почав продавати марихуану, а у двадцять п’ять – героїн. Потребуючи прикриття для своєї діяльності, він став ментором для молодих людей. Невдовзі він був заінтригований своїм керівником-християнином, і йому захотілося дізнатися більше про віру. Пройшовши курс, присвячений вивченню християнської віри, Клод вирішив прийняти Христа у своє життя. “Я відчув таке прийняття! – казав він. – Люди одразу побачили в мені зміни. Я був найщасливішим наркоторговцем у світі!”
Оселя Христа
Англійський проповідник Ф. Б. Мейєр (1847–1929) на прикладі яйця проілюстрував те, що він назвав “глибокою філософією Христа, Який перебуває в нас”. Мейєр зазначив, що відкладене яйце має “зародок життя”, який щодня зростає, допоки під шкаралупою не сформується курчатко. Подібним чином до нас приходить Ісус і живе з нами через Святого Духа, змінюючи нас. Мейєр сказав: “Відтоді Христос продовжує у вас зростати, охоплюючи все, що у вас є, і формуючи у вас Свій образ”.
Сила імені
Намагаючись підтримати групу дітей, які живуть на вулицях індійського міста Мумбаї, Ранджит створив пісню з їхніми іменами. Вигадавши унікальну мелодію для кожного імені, він навчив цим мелодіям дітей, сподіваючись, що для них це стане позитивним спогадом, пов’язаним з їхніми іменами. Для дітей, які вкрай рідко чують, щоб їхні імена промовляли з любов’ю, Ранджит надав дар поваги.
Місце приналежності
Після завершення святкової пасхальної трапези, віруючі почали обіймати один одного, висловлюючи таким чином свою радість. Беррі стояв позаду і, щиро усміхаючись, спостерігав за цим. Він сказав: “Тепер це моя родина. Я знайшов те місце, де можу любити й отримувати любов від інших… це місце моєї приналежності”.
Благодать для випробувань
Через тяжку хворобу суглобів Енні Джонсон Флінт перестала ходити невдовзі після закінчення школи. Вона більше ніколи не ходила і в задоволенні власних потреб покладалася на допомогу інших людей. Завдяки тому, що вона писала поеми та гімни, її відвідувало багато людей. Одного разу до неї прийшла дияконіса, яка розчарувалась у власному служінні. Повернувшись додому, вона написала Енні, дивуючись, чому Бог допустив такі труднощі в її житті.