Зруйнований зсередини
Коли я була підлітком, моя мати розмалювала стіну в нашій вітальні, і цей малюнок залишався на стіні декілька років. На стіні були зображені руїни давньогрецького храму з білими колонами, а також розбитий фонтан і повалена статуя. Розглядаючи елліністичну архітектуру, яка колись була дуже красивою, я намагалася зрозуміти, що призвело до її руйнування. Мені було це цікаво, особливо коли я почала досліджувати трагедію колись великих і процвітаючих цивілізацій, які занепадали і руйнувалися зсередини.
Людина молитви
Моя родина пам’ятає дідуся Дієркінга як людину сильної віри та молитви. Втім так було не завжди. Моя тітка згадує, як її батько вперше сказав: “Відсьогодні ми почнемо дякувати Богу за їжу”. Свою першу молитву дідусь промовив з хвилюванням, однак на цьому він не зупинився. Наступні п’ятдесят років він продовжував молитися, часто розмовляючи з Богом упродовж кожного дня. Після смерті дідуся мій чоловік подарував бабусі “молитовну квітку”, сказавши: “Дідусь був людиною молитви”. Рішення іти за Богом і щоденно з Ним спілкуватися допомогло йому стати вірним слугою Христа.
Богу все відомо про вас
Повертаючись додому після обіду з найкращою подругою, я вголос дякувала Богу за неї. Вона мене знає і любить мене навіть попри мої недоліки. Вона – одна з тих небагатьох людей, які приймають мене такою, яка я є: зі своїми особливостями, звичками і недоліками. Втім, все одно є речі, про які я не розповідаю навіть їй та іншим близьким людям: про свої погані вчинки, про миті, коли я була осудливою, недоброю або нелюблячою.
Дарована Богом радість
Коли Марсія перебуває серед людей, вона завжди намагається усміхатися іншим. Саме так вона ставиться до всіх людей, яким потрібно побачити дружнє обличчя. Зазвичай їй щиро усміхаються у відповідь. Втім у період, коли всім потрібно було носити на обличчі маски, вона усвідомила, що люди тепер не зможуть побачити її усмішку. “Шкода, – подумала вона. – Однак мене це не зупинить. Можливо, люди по очах зможуть побачити мою усмішку”.
У вас є плани?
Каден, вісімнадцятирічний юнак, готувався до вступу в коледж. Він також займався служінням у школі, де навчався, і планував нести подібне служіння в коледжі. Хлопець заощадив зароблені кошти і мав чудові плани стосовно нової роботи. Каден ставив перед собою амбітні цілі, і все йшло за планом.
У хмарі та у вогні
Двадцять восьмого січня 1986 року американський космічний корабель “ Челленджер ” зруйнувався на сімдесят третій секунді польоту. У скорботній промові до нації президент Рейган процитував рядок з поеми “Високий політ”, у якій Джон Гіллеспі Магі, пілот часів Другої світової війни, написав про “непорушну святість космосу” та відчуття дотику до “Божого обличчя”.
Виправлення з любов’ю
Понад п’ятдесят років мій батько завжди прагнув якнайкраще відредагувати тексти. Він не лише шукав помилки, але і намагався покращити текст з точки зору ясності, логіки, читабельності та граматики. Виправлення батько робив зеленим кольором, а не червоним. Він вважав зелений колір більш “дружнім”, на відміну від червоного, який міг зашкодити новачку чи ослабити впевненість письменника. Батько намагався лагідно показати кращий спосіб.
Інвестування у віру
На Різдво хлопчик з нетерпінням чекав тієї миті, коли можна буде відкрити подарунки. Йому дуже хотілося отримати новий велосипед, однак сподівання не справдились. Він отримав словник. На першій сторінці хлопчик прочитав: “Чарльзу від мами і тата, 1958 рік. З любов’ю і великими сподіваннями на твоє відмінне навчання в школі”.
Маленька рибка
У британського подружжя, яке жило в Західній Африці, зав’язалася міцна дружба з одним місцевим чоловіком. Вони неодноразово розповідали йому про любов Господа Ісуса і про спасіння. Однак їхній друг не поспішав залишати іншу релігію, навіть попри те, що він визнав віру в Христа “великою істиною”. Його турбувала фінансова сторона питання, оскільки він був лідером релігійної громади і залежав від фінансової допомоги, яку там отримував. Він також боявся втратити повагу у своїй громаді.
Неослабна любов
Хайді і Джефф повернулися з тривалого закордонного відрядження у спекотному кліматі і на декілька місяців оселилися з родиною у штаті Мічиган, якраз перед початком зими. Багатьом із їхніх десятьох дітей вперше в житті випала можливість побачити природну красу снігу.
Люди забувають
Одна жінка поскаржилася пастору на часті повторення в його проповідях. “Навіщо ви це робите?” – запитала вона. Проповідник відповів: “Люди забувають”.
Сильний і відважний
Кожної ночі маленький Калеб, закриваючи очі, відчував, як його огортала темрява. Тишу в його кімнаті періодично порушував скрип дерев’яного будинку у Коста-Ріці. Потім на горищі починали метушитися кажани. Мати залишала біля нього нічний світильник, однак хлопчик все одно боявся темряви. Одного разу батько Калеба причепив до його ліжка біблійний текст: “Будь сильний та відважний. Не бійся… бо з тобою Господь, Бог твій” (Єг. 1:9). Калеб почав кожного вечора читати ці слова, і беріг цю Божу обітницю, допоки не поїхав навчатися до університету.
Блукання
Живучи неподалік скотарського ранчо, гуморист Майк Яконеллі помітив, що, випасаючись, корови схильні блукати. Корова завжди ітиме вперед у пошуках кращого пасовища. Ось на краю ферми вона знайшла під деревом свіжу траву, а за поламаною частиною огорожі – купу смачного листя. Далі корова може вийти далеко за межі паркану, дістатися дороги і поступово заблукати.
Відпустити
“Ваш батько залишає нас”, – сказала медсестра хоспісу. Це означало, що настала остання стадія. Я чомусь уявив вулицю, по якій людина безповоротно йде вдалину. В останню годину татового життя ми з сестрою сиділи біля його ліжка, не знаючи, чи чує він нас. Ми поцілували маківку його красивої лисої голови і прошепотіли йому Божі обітниці. Ми проспівали гімн “Вірність Твоя велика” і процитували 22-й Псалом. Ми також сказали, як дуже його любимо, і подякували за те, що він був нашим батьком. Ми знали про його прагнення бути з Ісусом і сказали, що він може до Нього іти. Ці слова були першим болісним кроком відпускання. Через декілька хвилин батька радісно вітали у його вічній оселі.
Улюбленець
Брат мого чоловіка живе у горах Колорадо на відстані приблизно 1200 миль від нас. Незважаючи на цю відстань, Геррітс завжди був улюбленим членом родини за своє чудове почуття гумору і добре серце. Однак, скільки я його знаю, брати та сестри Геррітса часто добродушно жартували над його особливим статусом в маминих очах. Декілька років тому вони навіть подарували йому футболку з жартівливим написом: “Я – мамин улюбленець”. Ми всі тішилися пустощами родичів. Однак прояв справжнього фаворитизму – не привід для жартів.