Хто це?
Уявіть, що ви стоїте пліч-о-пліч з багатьма іншими споглядачами уздовж дороги. Якась жінка позаду вас навшпиньках намагається побачити, хто ж це йде. Нарешті в далечині з’являється фігура Чоловіка, що їде на віслюку. Коли Він наближається, люди починають класти на дорогу свій верхній одяг. Раптово ви чуєте позаду характерний хрускіт. Це хтось зрізує пальмові гілки, щоб потім покласти перед віслюком.
Невидимий вплив
Під час відвідування Національної галереї мистецтв у Вашингтоні я побачила шедевр під назвою “Вітер”. На полотні була зображена буря, що неслася над лісистою місцевістю. Високі тонкі дерева, подібно до лука, схилялись в одному напрямку. Кущі притиснулися до землі.
Він розуміє
Джон Баблер несе служіння капелана в поліції та пожежній охороні у техаському містечку. Протягом спеціальної відпустки він навчався в поліцейській академії, щоб краще розуміти ті ситуації, в яких часто опиняються правоохоронці. Проводячи багато часу з кадетами цього закладу і знайомлячись з багатьма труднощами професії поліцейських, Джон Баблер більше перейнявся співчуттям до цих людей і гостріше відчув свою недосконалість. Він сподівається, що в майбутньому зможе більш ефективно консультувати поліцейських, що страждають через втому, емоційні стреси та гіркоту втрат.
Серед левів
Коли я відвідала один музей у Чикаго, то побачила оригінальну фреску “крокуючого вавилонського лева”. Лев на цьому настінному малюнку мав крила і надзвичайно лютий вираз обличчя. Символізуючи Іштар – вавилонську богиню любові та війни, – цей лев був одним із 120 схожих левів, що були розташовані уздовж вавилонської дороги у 604–562 роках до Р.Х.
Питання до Бога
Що б ви робили, якби Господь в робочий день з’явився вам з якоюсь звісткою? Саме це сталося з Гедеоном. “І явився до нього Ангол Господній, і промовив йому: Господь з тобою, хоробрий мужу!” Здавалося, Гедеон мав від переляку втратити дар мови, але натомість він відказав: “Якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це?” (Суд. 6:12-13).
Альтернатива гніву
Одного ранку в місті Перт (Австралія) Фіон Малхоланд не знайшов на стоянці свого автомобіля. Тоді він зрозумів, що порушив правила паркування, через що його машину забрав евакуатор. Це дуже засмутило Фіона (евакуація коштувала 600 доларів, плюс штраф). А ще потрібно було йти за машиною. Але він вирішив поводитись чемно з людиною, що евакуювала його автомобіль. Замість того щоб вилити на того робітника свої негативні почуття, він склав гумористичний віршик про цей інцидент, а потім прочитав його прямо на штрафному майданчику. Робітнику сподобався вірш. Отже, сварки не сталося – хоча вона й могла бути.
Зменшене піаніно
Три роки поспіль мій син приймав участь у сольних фортепіанних концертах. Минулого року під час одного такого концерту я споглядала, як він піднявся сходами на сцену, як розпочав грати… Зігравши дві пісні, він сів біля мене й сказав: “Мамо, цього року піаніно стало меншим”. Я сказала: “Ні. Піаніно таке ж саме, як і минулого року. Але ти став більший! Ти ростеш”.
Пам’ятай про хрест
В тій церкві, що я відвідую, в передній частині залу богослужінь стоїть величезний хрест. Він нагадує про розміри того хреста, на якому вмер Ісус. Там наш гріх стикнувся з Його святістю. Там Бог дозволив Своєму довершеному Сину віддати Своє життя за кожну гріховну річ, що ми вчинили, сказали або подумали. На хресті Ісус завершив Свою працю спасіння нас від смерті, що ми її заслужили своїми гріхами (Рим. 6:23).
Об’явлення Божої любові
Коли в містечку Уелланд (штат Онтаріо) з’явились таємничі рожеві написи “Я люблю тебе”, цю загадку вирішила розгадати місцева журналістка Маріанна Фірт. Всі її пошуки виявились даремними, але за кілька тижнів написи з’явились знову: вони містили назву місцевого парку, дату й час.
Випробувані та очищені
Під час одного інтерв’ю співачка та авторка пісень М. Ендрю розказувала про свій великий стрес, коли намагалась зберігати баланс між працею, подружніми справами та обов’язками матері. Розважаючи над цим важким періодом у своєму житті, вона сказала: “Було таке відчуття, наче Бог веде мене крізь очисне горнило”.
Долина благословень
Французький художник Генрі Матісс вважав, що останні роботи в його житті найкращим чином виражали його сутність. Протягом того періоду він експериментував з новим стилем, створював великі кольорові картини, часто використовуючи замість фарби кольоровий папір. Цими яскравими образами він прикрасив стіни своєї кімнати, що було важливим для нього – адже у нього виявили онкологічне захворювання і він часто був прикутий до ліжка.
А тепер, що тобі здається?
Дон – це пес породи Колі, що живе на фермі у Шотландії. Якось вранці Том (власник собаки) вирішив поїхати подивитись на своїх тварин і взяв з собою Дона. Вони їхали на маленькій старенькій вантажівці. Прибувши, Том залишив машину на дорозі, але забув поставити її на важільне гальмо. Дон залишився в машині. На сидінні водія. Отже, коли машина поволі з’їхала з невеличкого пагорба і, перетнувши дорогу, щасливо зупинилась, водіям, що проїжджали повз, здавалося, що пес просто вирішив вранці проїхатись вантажівкою. Але реальність не завжди буває такою, як ми її сприймаємо.
Час наодинці з Богом
Це був доволі метушливий ранок. Віруючі готували нашу невеличку церковну залу, а я їм допомагала. Поруч щебетали й гуляли маленькі діти. Було так багато руху, що в залі стало душно і я прочинила вхідні двері. Один маленький хлопчик, побачивши це, зрозумів, що має шанс вислизнути, поки його ніхто не бачить. Малюк навшпиньки попрямував до дверей. Я уважно слідкувала за ним і не здивувалась, що він потрапив прямо до рук свого батька у сусідній кімнаті.
Жити у світлі
То був темний ранок. Небо вкрили низькі, металевого кольору хмари. Хмарність була така густа, що я змушена була для читання книги включити світло. Але не встигла я вмоститися, як кімната несподівано заповнилась світлом. Глянувши у напрямку вікна, я побачила, що вітер відігнав хмари на схід, і на чистім небі засяяло сонечко.
“А тепер разом!”
Коли Ніколас Тейлор намагався в місті Перт (Австралія) сісти у приміський поїзд, його нога застрягла між платформою та вагоном. Хлопці зі служби безпеки намагалися звільнити його ногу, але марно. Тоді вони скоординували зусилля майже 50 пасажирів. Всі вишикувались уздовж вагону і на рахунок “три” з усіх сил натиснули на вагон. Така взаємодія дала свої результати – натовп зумів відхилити вагон достатньо, щоб визволити з пастки ногу Тейлора.