Жодних втрат
Мій друг Руел відвідав зустріч випускників школи, яка проходила в будинку одного з його однокласників. Особняк на побережжі біля бухти Маніли міг вмістити до двохсот людей, і Руел відчув себе незначущим.
Коли ви боїтесь
Мені назначили пройти медичне обстеження. Хоча останнім часом у мене не було жодних проблем зі здоров’ям, мені все одно було страшно. В пам’яті з’являлись спогади про неочікуваний діагноз, який мені якось поставили в далекому минулому. Я знала, що Бог зі мною, і мені треба просто довіритись Йому. Однак все одно боялась.
Бог зцілює наш біль
Ольвія спостерігала, як її друг, стоматолог, завантажував до автомобіля нове стоматологічне обладнання, яке він у неї купив. Мати власний стоматологічний кабінет – було багаторічною мрією Ольвії. Втім коли її син Кайл народився хворим на церебральний параліч, вона зрозуміла, що має припинити працювати, аби доглядати за ним.
Заради Євангелія
Був 1916 рік. Нельсон щойно закінчив медичний інститут у рідній Вірджинії. Згодом того ж року він і його дружина прибули до Китаю. У віці двадцяти двох років він став хірургом у “Лікарні любові та милосердя” – єдиній лікарні регіону, населення якого складало щонайменше два мільйони китайських мешканців. Нельсон разом з родиною жив у цій місцевості наступні двадцять чотири роки, керуючи лікарнею, проводячи операції та звіщаючи Євангеліє тисячам людей. Колись ті, хто не довіряв іноземцям, називали його “чужоземним дияволом”, однак згодом Нельсона Белла почали називати “Беллом, який любить китайський народ”. Пізніше його дочка Рут вийшла заміж за проповідника Біллі Грема.
Ти все одно мене любитимеш?
Десятирічна Лін-Лін нарешті була прийнята до родини, однак вона боялася. У притулку для сиріт, де вона зростала, її карали за найменшу провину. Лін-Лін запитала у своєї прийомної матері, моєї подруги: “Мамо, ти мене любиш?” Коли моя подруга відповіла “так”, Лін-Лін запитала: “І ти все одно мене любитимеш, навіть якщо я зроблю помилку?”
Покладайтесь на Його Ім’я
У моєму дитинстві був період, коли я боялася ходити до школи. Деякі дівчата знущалися наді мною, влаштовуючи жорстокі розіграші. Отже, під час перерв я ховалася в бібліотеці, де читала християнські оповідання. Я пам’ятаю, як вперше прочитала Ім’я “Ісус” і відчула, що це Ім’я Того, Хто мене любить. У наступні місяці, відчуваючи страх перед можливим знущанням у школі, я завжди молилася: “Ісусе, захисти мене!” І я почувалася сильнішою і спокійнішою, знаючи, що Він наглядає за мною. З часом дівчата просто втомилися знущатися наді мною і припинили це робити.
Коли потрібна допомога
Був ранок понеділка, однак мій друг Чіамін перебував не в офісі. Він знаходився вдома, прибираючи у ванній кімнаті. Вже місяць без роботи, і жодних варіантів. Його фірма закрилася через пандемію COVID-19, і тепер Чіамін зі страхом думав про майбутнє. “Мені треба забезпечувати родину, – думав він. – До кого звернутися по допомогу?”
Бог бачить вас
Ранкові години можуть бути болісними для моєї подруги Альми, матері двох дітей. Вона каже: “Коли навкруги тихо, мене охоплює хвилювання. Виконуючи ранкові домашні справи, я починаю думати про наші фінансові питання, про здоров’я та навчання дітей”.
Яка знахідка!
У 2021 році Дженніфер під час занять дайвінгом побачила на дні річки маленьку зелену пляшку. За її словами, вона підняла “знахідку, яка трапляється раз у житті”. У пляшці було послання, написане молодим чоловіком на свій вісімнадцятий день народження в 1926 році! Записка також містила прохання, аби той, хто знайде це послання, повернув знахідку йому. Через мережу Facebook Дженніфер знайшла одного з членів родини цього чоловіка. І хоч автор послання помер ще в 1995 році, його колись схована записка принесла радість Дженніфер і родині цього чоловіка.
Гордість і обман
“ Люблячий Боже, дякую за Твоє турботливе виправлення, – смиренно промовила я. – Я була дуже зарозумілою, вважаючи себе здатною все робити самостійно”. Багато місяців я раділа успішному виконанню робочих завдань, і це навіяло мені впевненість у своїх здібностях і спонукало відкидати Божий провід. Однак завдяки складному для мене проєкту я усвідомила, що не така розумна, як себе вважала. Моє горде серце обмануло мене.
Він знає
Ліа влаштувалася працювати медичною сестрою на Тайвані. Так вона зможе краще забезпечити свою родину, ніж тут у Манілі, де взагалі складно знайти роботу. Ввечері перед відправленням вона наставляла сестру, яка мала доглядати за її п’ятирічною дочкою. “Вона вип’є вітаміни лише з ложкою арахісової олії, – пояснювала Ліа. – Пам’ятай, що вона сором’язлива, однак все одно буде гратися з дітками. Вона також боїться темряви…”
Справжня гостинність
“Kumain ka na ba?” (“Ви не голодні?”) Будучи гостем, ви почуєте ці слова в багатьох домівках на Філіппінах, звідки я родом. Це філіппінський спосіб прояву турботи і доброти до гостей. Незалежно від вашої відповіді, господар завжди щось приготує для вас поїсти. Філіппінці вважають, що справжній прояв доброти – це не лише звичне привітання, але і вияв гостинності на ділі.
Його мир
Вже декілька місяців я справлялася з напруженою роботою та інтригами між колегами. Хвилювання – це моє друге ім’я, втім я, на подив собі, відчувала цілковитий спокій. Замість хвилювання, я була здатна реагувати зі спокійним розумом та серцем. Я розуміла, що цей мир може дати тільки Бог.
Коли вже сили немає
У 2006 році в мого батька діагностували неврологічну хворобу, яка позбавила його пам’яті, мови і контролю за рухами тіла. А у 2011 році він став прикутим до ліжка, і моя мати й досі доглядає за ним вдома. Початок його хвороби був темним періодом у житті. Мене сповнював страх. Я нічого не знала про догляд за хворою людиною і хвилювалася за фінанси та здоров’я своєї матері.
Нічого звичайного
Коли Аніта уві сні померла на свій дев’яностий день народження, тиша її відходу відображала тишу її життя. Будучи вдовою, вона присвятила себе дітям та внукам, а також прагнула бути подругою для молодших жінок у церкві.