Коли ми збираємось разом
Згідно з “Всесвітнім звітом щастя”, Данія є однією з найщасливіших країн у світі. Спілкування з друзями за чашкою гарячого чаю або смачною їжею допомагає данцям витримувати довгі й похмурі зимові місяці. Свої почуття, пов’язані з цими моментами, вони висловлюють словом хюгге. Це допомагає їм компенсувати брак сонячного світла. Збираючись за одним столом з близькими людьми, вони отримують належну підтримку.
Передача істини
Під час пандемії COVID-19 багато дідусів та бабусь, не маючи можливості побачити онуків особисто через ризик інфікування, почали освоювати нові засоби зв’язку. Нещодавнє дослідження показало, що багато дідусів та бабусь навчилися писати повідомлення та користуватися соцмережами, аби підтримувати дорогоцінний зв’язок з онуками. Деякі навіть поклонялися Богу за допомогою відеозв’язку.
Команда мрії
Вірні друзі Меланія і Тревор разом пройшли гірськими стежками вже багато миль. Однак вони ніколи б не змогли цього зробити поодинці. Меланія, яка народилася з розщілиною хребта, пересувається на інвалідному візку, а Тревор через глаукому втратив зір. Зустрівшись, вони усвідомили, що ідеально підходять для подорожей гірськими місцевостями Колорадо. Тревор, ідучи стежкою, несе Меланію на спині, а вона підказує йому, куди йти. Вони називають себе “командою мрії”.
Достаток задовольняє потребу
У шкільних кафетеріях, як і у великих закладах, часто готують більше їжі, ніж її споживають. Співробітникам складно передбачити точну потребу, і їжу, яка залишається, просто викидають. Втім багато учнів не мають достатньо їжі вдома і лишаються голодними на вихідні. Рішення цієї проблеми віднайшли в одному американському шкільному окрузі в партнерстві з місцевою неприбутковою організацією. Їжу, яка лишилася, пакують і віддають учням, аби вони її з’їли вдома. Отже, вирішується одразу дві проблеми: надлишок їжі в кафетеріях і нестача їжі вдома в учнів.
Нова ДНК в Ісусі
Через чотири роки після рятівної пересадки кісткового мозку Кріс зробив аналіз крові. Кістковий мозок донора надав усе необхідне, аби Кріс вилікувався, втім це також призвело до несподіванки: кров Кріса містила не його ДНК, а ДНК донора. Метою трансплантації була заміна хворої крові на здорову донорську кров. Втім навіть на зразках щік, губ і язика Кріса виявили ДНК донора. Він наче став іншою людиною, хоч і з власними спогадами, зовнішнім виглядом та деякими власними зразками ДНК.
Даючи через любов
Глен щоранку купує каву в найближчому придорожньому кафе. А ще він щоранку оплачує замовлення людини в машині, що стоїть у черзі за ним, і просить касира побажати цій людині гарного дня. У Глена немає жодного зв’язку з людьми, замовлення яких він оплачує. Йому невідома їхня реакція. Він просто вірить, що цей невеликий жест – це “найменше, що він може зробити”. Втім одного разу Глен дізнався про вплив своїх учинків, прочитавши анонімний лист редактору місцевої газети. У листі було сказано, що 18 липня 2017 року його прояв доброти спонукав людину відмінити задум покінчити життя самогубством, яке та людина планувала вчинити того дня.
Хай станеться світло!
Коли моя дочка була ще зовсім маленькою, я часто казала їй, як називаються речі, які вона бачила, або дозволяла їй торкатися чогось для неї незнайомого, таким чином розширяючи її пізнання світу. Хоч ми з чоловіком очікували (і сподівалися), що першим словом дочки стане “мама” або “тато”, вона здивувала нас зовсім несподіваним першим словом. Одного дня її маленькі вуста майже зрозуміло проворкотіли слово “світло”, яке я нещодавно їй сказала.
Що справді має значення
Моя подруга розповіла, як один віруючий (її колега по роботі) запитав у неї, прихильником якої політичної партії вона є. Здавалося, що метою цього питання було зрозуміти, чи мають вони схожі погляди на проблеми, які нині розділяють громаду, чи ні. У намаганні віднайти спільну основу для обох подруга просто відповіла: “Оскільки ми обоє віруючі, я б краще зосереджувалася на нашій єдності в Христі”.
Подібний до нас і заради нас
Дерек помітив, що його син, купаючись, не хоче знімати футболку, і зрозумів, що причиною цього була родима пляма, яка охоплювала частину грудей, живота і лівої руки. Вирішивши допомогти сину, Дерек пройшов тривалий і болісний процес татуювання, аби зробити на своєму тілі ідентичну пляму.
Постійне місце проживання
Нещодавно ми переїхали в новий будинок, розташований по сусідству з колишнім. Попри невелику відстань між будинками ми все одно мусили завантажити все наше майно у вантажівку. Поки тривав процес продажі і купівлі, наше майно перебувало у вантажівці, а ми знайшли собі тимчасове житло. У той період я з подивом усвідомила, що відчуваю себе “вдома”, незважаючи на відсутність постійного помешкання, а все тому, що я була з тими, кого найбільше любила – зі своєю родиною.
Божий клей
Науковці з Університету штату Пенсільванія нещодавно створили новий вид клею, який є надзвичайно міцним, і водночас його легко видаляти. На це їх надихнув приклад равлика, чий слиз у сухих умовах твердіє, а у випадку вологи м’якшає. Така особливість слизу равлика дозволяє йому вільно пересуватися у вологих умовах і водночас береже його в умовах посухи, яка може становити ризик для руху.
Гарні ноги
У 1994 році Джон Неш удостоївся Нобелівської премії за визначні заслуги в області математики. Відтоді його рівняння отримали всесвітнє застосування у сфері динаміки конкуренції та суперництва. Про його життя написана книга і знятий фільм. Його розум називали “гарним” не через естетичну привабливість, а через результати його діяльності.
Диво творіння
Йдучи по льодовику Рут Глейшер на Алясці, Тім побачив досі небачене. Будучи професійним дослідником льодовиків, він нічого не знав про велику кількість кульок з моху, яких там побачив. Після багаторічного дослідження цих яскраво-зелених кульок Тім та його колеги виявили: на відміну від моху на деревах, “льодові миші” здатні рухатися, і що більш дивовижно, рухатися в унісон, наче стадо чи зграя тварин. Спочатку Тім і його колеги припустили, що то є наслідком дії вітру або ж спричинено нерівностями на поверхнях пагорбів, але їхнє дослідження спростувало ці припущення.
Ховаючись від Бога
Я закрила очі і почала вголос рахувати. Мої однокласниці розбіглися по кімнаті, аби десь сховатися. Я обшукала всю кімнату, всі меблі. Мені здавалося, що цей пошук тривав годинами. Однак я й досі не могла знайти одну зі своїх подруг. Мені стало ніяково, коли подруга нарешті вистрибнула з-за горщика з папоротником, що звисав зі стелі. Рослина ховала лише голову подруги, решта її тіла увесь час була в полі зору!
Наближені
Пандемія коронавірусу ускладнила систему доступу до банківської комірки. Тепер, щоб узяти щось зі своєї комірки, я маю призначити зустріч, сповістити про час свого прибуття, аби мене впустили до банку, показати свій паспорт та підпис, а потім чекати, коли призначений банкір проведе мене до сховища. Вже у сховищі за мною знову зачиняються важкі двері, допоки я не візьму в металевому сейфі те, що мені потрібно. Якби я не виконувала всі ці інструкції, то не отримала б доступ до комірки.