Від щирого серця!
Калев мав щире серце. Він та Ісус Навин були в числі 12 розвідників, що досліджували Обітовану Землю, а потім звітували Мойсею та всьому народу. “Конче ввійдемо ми й заволодіємо ним, бо ми справді переможем його!” – сказав Калев (Чис. 13:30). Але десять розвідників почали доводити, що немає жодних шансів заволодіти тією землею. Незважаючи на всі Божі обітниці, вони бачили перед собою лише перешкоди (Чис. 13:31-33).
Країна “Що, якби…”
Хоча проминуло багато років після загибелі моєї 17-річної доньки Меліси в автомобільній катастрофі у 2002 році, я інколи дозволяю собі блукати в країні “Що, якби…” Сумуючи, дуже легко знову прокручувати в пам’яті події того трагічного липневого вечора, розважати над факторами, що допомогли б моїй доньці щасливо дістатись додому – якщо б усе склалося по-іншому. Та якщо чесно, країна “Що, якби…” – то не дуже корисне місце для будь-кого з нас. Це земля гіркого жалю, сумних згадок та безнадії. Хоча смуток втрати реальний, хоча біль десь залишається в серці, саме життя стає кращим і Бог вшановується більше, коли ми селимося в країні реального сьогодення.
Женись до мети
Мені дуже подобається телепередача “Неймовірні перегони”. В цьому реаліті-шоу десять пар відправляють до чужої країни, де вони залучаються до перегонів – потягом, кабріолетом, велосипедом, пішки. Вони прямують від одного пункту до іншого, де мають отримувати інструкції для подолання наступних труднощів. Мета перегонів – дістатись кінцевої точки раніше за інших. Приз складає мільйон доларів.
Довершена благодать
Здається, існує деяка суперечність між вченням Ісуса про абсолютні моральні стандарти і вченням про абсолютну благодать.
Вірусне Євангеліє
Проект “Вірусні тексти” Північно-східного Університету, що у Бостоні, досліджує, як друковані тексти на початку 19 століття розповсюджувались через газети – соціальну мережу того часу. Якщо статтю друкували не менше 50 разів, вона вважається “вірусною” для тієї індустріальної епохи. У своїй статті в журналі “Смітсоніан” Брітт Петерсон вказував, що одну новину про страту послідовників Христа за віру було надруковано в 110 різних газетах того часу.
Дерево біля води
Такому дереву можна позаздрити. Воно росте на родючому ґрунті неподалік річки. Йому не страшні засушливі дні. Це дерево, якому вода дає прохолоду й поживні речовини, проводить свої дні, підносячи гілля до сонця, скріплюючи землю коренем, очищуючи повітря листям і даруючи тінь усім, хто потребує захисту від спеки.
Краще за піньяту
Неможливо уявити мексиканське свято без піньяти – великої паперової іграшки з порожнечею всередині, що містить цукерки й різні солодощі. Діти протикають гострими паличками і намагаються розірвати її, щоб поласуватися вмістом.
Маяк
Лідерський центр “Маяк” в Руанді за самою своєю сутністю символізує викуплення. Він знаходиться на тому самому місці, де під час геноциду в 1994 році був спалений великий особняк президента цієї країни. Нова будівля була зведена християнами як маяк світла й надії. В ньому тепер знаходиться біблійний інститут, щоб виховувати нове покоління християнських лідерів. А також там є готель, ресторан та інші сервісні приміщення. З попелу руїн повстало нове життя. Ті, хто будували “Маяк”, дивились на Ісуса як на джерело надії та спасіння.
Побачити своє “завтра”
Я люблю милуватись безхмарним голубим небом. Небо – то один із шедеврів нашого великого Творця, що даний нам для радості. Пілоти користуються різними висловами, що описують найкращий для польоту стан неба. Але мені найбільше подобається наступний: “Таке чисте небо, що можна побачити «завтра»!”
Геній звалищ
Ноа Пуріфой почав свою справу як “митець збирання” з трьома тоннами різного непотребу, що він назбирав після заворушень у 1965 році в Уоттсі, передмісті Лос-Анджелеса. Використовуючи різні зламані і вже нікому не потрібні речі – від велосипедних коліс і м’ячів боулінгу до пошкоджених шин і телевізорів, – Ноа зі своїм колегою створював скульптури, що дуже яскраво відображали життя тих знедолених, яких у сучасному суспільстві вважають за непотріб. Один із журналістів назвав містера Пуріфоя “генієм звалищ”.
Маленька брехня
Мати помітила, що її чотирьохлітній Еліас швиденько біжить від тільки-но народжених кошенят. Перед цим вона наказувала малюку не чіпати їх. “Ти торкався кошенят?” – спитала вона. “Ні!” – відповів малий, дивлячись невинними очима. Тоді мати спитала інакше: “Вони були м’якенькі?” “Так! – відразу відгукнувся хлопчик. – А чорне кошеня навіть нявкнуло”.
Об’явлення Божої любові
Коли в містечку Уелланд (штат Онтаріо) з’явились таємничі рожеві написи “Я люблю тебе”, цю загадку вирішила розгадати місцева журналістка Маріанна Фірт. Всі її пошуки виявились даремними, але за кілька тижнів написи з’явились знову: вони містили назву місцевого парку, дату й час.
Кінець сумнівам
Ми всі знаємо вислів “Хома Невіруючий”, але я вважаю прізвисько “невіруючий” не дуже справедливим. Давайте будемо чесними, скільки з нас повірили б на місці Хоми, що страчений Наставник воскрес? Крім того, ми могли б назвати цього учня “мужнім Хомою”, адже він виявив неабияку мужність, коли Ісус цілеспрямовано йшов назустріч тих подій, що неминуче вели Його до смерті.
Він стільки зробив для нас!
Хлопчику було лише вісім років, коли він об’явив Уоллі, другу своїх батьків: “Я люблю Ісуса і хочу колись служити Богу в заокеанських країнах”. Хлопчик зростав на очах Уоллі, і той молився за нього протягом десяти років. Коли потім цей юнак звернувся до однієї місії з бажанням їхати до Малі, Уоллі сказав йому: “Час прийшов! Багато років тому, коли ти сказав про свою мрію, я інвестував для тебе деяку суму грошей і чекав на цю радісну новину”. Серце Уоллі було відкрите для людей і для того, щоб Блага Звістка стала відомою ще багатьом.
Я знаю все
У мого сина та невістки сталася надзвичайна ситуація: мій внук Камерон захворів на пневмонію і потребував негайної госпіталізації. Отже, наші діти спитали мене й мою дружину Мерлін, чи не змогли б ми забрати їхнього п’ятирічного Натана зі школи додому. Ми з радістю погодились.