Господь втішається
Нещодавно моя бабуся надіслала мені папку зі старими фотографіями. Переглядаючи їх, я звернула увагу на одну з них. На ній мені два роки, і я сиджу перед каміном з одного боку, а з іншого боку мій тато обійняв за плечі маму. Вони обоє дивляться на мене з любов’ю і радістю.
Гра у схованки
“Зараз він мене знайде”, – подумав я. Моє серце забилося швидше, коли я почув поряд кроки мого п’ятирічного двоюрідного брата. Він наближався . Ще п’ять кроків. Три. Два. “Знайшов тебе!”
Кінець заздрощам
Знаменитий французький художник Едгар Дега відомий світу своїми картинами балерин. Менш відомою є заздрість, яку він відчував до свого друга і художника-конкурента Едуарда Мане. Дега казав про Мане: “Він завжди успішний в усьому, що робить, натомість я докладаю неймовірних зусиль, і мені ніколи не вдається зробити все правильно”.
Присутній у бурі
Пожежа охопила будинок, в якому жила родина, що відвідувала нашу церкву. Батько та син вижили, хоча батько потребував лікування в стаціонарі, а дружина сина, мати і двоє маленьких дітей загинули. На жаль, подібні скорботні події трапляються знову й знову. Коли вони повторюються, постає одвічне запитання: “Чому з добрими людьми трапляються погані речі?” І нас не дивує, що на це давнє запитання немає нових відповідей.
У наших немочах
Анна Шеф Міллер померла у 90-річному віці в 1999 році, однак вона була при смерті ще у 1942 році, коли після викидня захворіла на сепсис, і жодні ліки їй не допомагали. Коли один пацієнт у цій лікарні сказав про своє знайомство з науковцем, який розробляв нові диво-ліки, лікар Анни наполіг, аби влада виділила крихітну частину препарату для Анни. Протягом дня її температура нормалізувалася! Пеніцилін врятував Анні життя.
Рятуючи лиходіїв
Герої коміксів завжди були популярні. Тільки в 2017 році касові збори шести фільмів із супергероями сягнули понад 4 мільярди доларів. Але чому людям так сильно подобаються такі фільми?
Урок через фігурку
Моя подруга, яка є моєю наставницею, намалювала на папері фігурку чоловічка. Вона назвала її “особистим” життям. Потім вона окреслила фігурку контуром, більшим на півдюйма, і назвала його “публічним” життям. Різниця між двома фігурками, між особистим і публічним життям, відображає ступінь нашої чесності.
Спаситель, Який знає нас
“Татку, котра година?” – запитав мій син, сидячи на задньому сидінні. “П’ять тридцять”, − відповів я, точно знаючи, що буде далі. “А ось і ні! П’ять двадцять вісім!” − з сяючим обличчям заявив син. Йому подобалося ловити мене на неточностях. А мені подобалося те, що я знаю свою дитину так, як можуть знати тільки батьки.