Будьмо разом
У 1800-х роках в Дьюберрі баптистська церква розділилася через курячу ніжку. Існує багато версій цієї історії, однак за словами теперішнього члена церкви, два чоловіки не поділили останню курячу ніжку на вечері в церкві. Один чоловік сказав, що Бог хоче, аби ця ніжка дісталася саме йому. Інший відповів, що він також хоче з’їсти цю ніжку. Чоловіки настільки розлютилися, що один із них, переїхавши на декілька кілометрів далі, заснував нову церкву. На щастя, церкви владнали свої протиріччя, і кожен погодився, що причина для їхнього розділення справді була безглуздою.
Досконале ім’я
Одного спекотного й вологого серпневого дня моя дружина народила нашого другого сина. Проте він залишався без імені, бо ми ніяк не могли обрати йому ім’я. Протягом трьох днів після народження він був просто “немовлям Уїльямс”, перед тим як ми нарешті назвали його Майком.
Радісний дародавець
Миколай, який народився в третьому столітті, навіть не уявляв, що століттями пізніше його стануть називати Санта-Клаусом. Він просто був людиною, яка любила Бога і щиро турбувалася про інших, і яка була відома своєю щедрістю та добрими справами. За легендою, дізнавшись про родину, що перебувала у великій фінансовій скруті, Миколай вночі прийшов до її будинку і через відкрите вікно кинув всередину гаманець з грошима, який впав чи то у взуття, чи то в панчоху, що сушилася біля каміна.
Ілюструючи Писання
Декоративну біло-блакитну керамічну плитку, яку зазвичай використовують у голландських домівках, раніше виготовляли в місті Делфт. На цій плитці часто зображували сцени нідерландського життя: чудові краєвиди, численні вітряки, працюючих і граючих людей.
Теперішнє покоління
“Ніколи не довіряйте тим, кому за тридцять”, – промовив молодий еко-активіст Джек Вайнберг у 1964 році. Його слова справили вплив на ціле покоління, про що Вайнберг згодом пошкодував. Аналізуючи минуле, він зауважив: “Я сказав те, що відразу спало на думку… однак мої слова перекрутили і невірно зрозуміли”.
Справжня ідентичність
Моя подруга, розглядаючи, як я її сфотографувала, звернула увагу на свої, як їй здавалося, фізичні недоліки. Натомість я порадила їй подивитися уважніше, сказавши: “Я бачу красиву та улюблену дочку Всемогутнього Царя над царями, яка любить Бога та інших людей, і чия щира доброта, щедрість та вірність справили значний вплив на життя багатьох людей”. Помітивши сльози на очах у подруги, я додала: “Думаю, тобі потрібна корона!” Того ж дня ми придбали чудову корону для моєї подруги, аби вона ніколи не забувала про свою справжню ідентичність.
Радіючи різноманіттю
Під час випускної церемонії 2019 року в місцевій середній школі 608 учнів приготувалися до отримання дипломів. Директор школи попросив учнів вставати, коли він буде називати країни, в яких вони народилися: Афганістан, Болівія, Боснія… Директор перерахував шістдесят країн, і кожен учень вставав під гучні оплески. Шістдесят країн, одна школа.
Не залишайте зібрання
Я був первістком баптистського проповідника. Отже, як і очікувалося, щонеділі мав бути в церкві. Можливі винятки? Так, якщо в мене була висока температура. Однак мені подобалося бути в церкві, і я ходив туди навіть з температурою. Проте світ змінився, і кількість людей, які регулярно відвідують богослужіння, зменшилась. Безумовно, одразу виникає питання: “Чому?” Відповідей багато, і всі вони різні. Письменниця Кетлін Норріс протиставляє відповідям на це питання слова свого знайомого пастора. Коли його запитали: “Чому ми ходимо до церкви?”, він сказав: “Ми йдемо до церкви заради інших людей. Можливо, хтось потребує саме вашої присутності”.