Джен народилася без ніг, і мати покинула її в лікарні. Однак вона каже, що прийняття в іншу родину було благословінням для неї: “Я тут завдяки людям, які в мене повірили”. Прийомні батьки допомогли їй зрозуміти, що вона “народилася такою для певної мети”, і навчили “ніколи не казати: «Я не можу»”. Її підтримували в усіх устремліннях, у тому числі стати досвідченою акробаткою і повітряною гімнасткою! Будь-який виклик вона зустрічає питанням: “Як я можу з цим впоратися?” І спонукає інших чинити так само.
Гаррієт Табмен не вміла ані читати, ані писати. У підлітковому віці вона отримала травму голови від рук жорстокого рабовласника. Через це вона часто втрачала свідомість, і в неї виникали судоми. Але після того, як вона врятувалася від рабства, Бог використав її для порятунку трьох сотень інших рабів.
Пірует – це граціозне обертання, що виконується балеринами та сучасними танцюристами. У дитинстві я відвідувала танцювальний гурток і любила піруети. Однак від обертань у мене починала крутитися голова, і я падала на підлогу. З часом я вивчила трюк, який допомагає зберігати рівновагу: потрібно вибрати якийсь предмет і після кожного оберту фіксувати на ньому погляд. От і все. Мені лише потрібна була “точка опори”, щоб доводити свої піруети до витонченого завершення.
Під час екскурсії по авіаносцю пілот винищувача розповів, що літакам, аби злетіти на такій короткій злітно-посадковій смузі, потрібен вітер зі швидкістю не менше 56 кілометрів за годину. Для цього капітан повертає корабель прямо проти вітру. “А можна злітати при попутному вітрі?” – запитав я. “Ні”, – відповів пілот. – Літак має злітати проти вітру. Це єдиний спосіб набрати висоту”.
У своїй статті про наставництво Анна Шелл пояснює, що наставники мають підтримувати, заохочувати та надихати інших, однак, “перш за все, добрий наставник вас бачить… Визнання, не у значенні винагороди або популярності, а у значенні «бути побаченим», є базовою людською потребою”. Людям потрібно, аби їх визнавали, знали і довіряли їм.
Переїжджаючи в інше місто для навчання або роботи, приходячи до тями після важкого життєвого періоду, зустрічаючись з нерозумінням близьких або просто без жодної видимої причини, ми всі відчували знайому, чіпку хватку самотності.
Вона може тривати днями та тижнями, призводити до смутку та туги. У такі часи до нас починають приходити оманливі думки. Самотність їх посилює і надає переконливості. Ці думки заважають…
У квітні 2019 року покрівлю паризького собору Нотр-Дам де Парі охопило полум’я. На старому перекритті виник такий жар, що впав шпиль. Після цього вся увага була прикута до його башт. Якби дерев’яний каркас велетенських сталевих дзвіниць згорів, це призвело б до падіння обох башт і руйнації собору.
