Зберігати пильність
Група чоловіків пройшла через вхід до гірськолижної траси. Біля входу містилися знаки з попередженням про ймовірність сходження лавини. Втім друзі почали кататися на сноубордах. Під час другого спуску хтось прокричав: “Лавина!” Однак один чоловік вже не міг врятуватись і загинув. Дехто його критикував, називаючи новачком. Але він був професійним гідом і знав, як діяти у випадку лавини. Втім, як зазначив один дослідник, найбільш навчені лижники і сноубордисти з більшою вірогідністю можуть потрапити в пастку хибної оцінки: “Він помер, бо втратив пильність”.
Використовуючи свій голос
У восьмирічному віці Ліза почала заїкатися і боятися ситуацій, коли потрібно було розмовляти з людьми. Однак згодом, пройшовши мовну терапію, яка допомогла їй подолати цю проблему, Ліза вирішила допомагати іншим своїм голосом. Вона почала, як волонтер, проводити телефонне консультування при емоційних проблемах.
Божа любов
У 1917 році Фредерік Лехман, каліфорнійський бізнесмен, який зазнав фінансових труднощів, написав слова до гімну “Божа любов”. Сповнений натхнення, він швидко написав перші дві строфи, втім третю ніяк не міг скласти. Йому пригадався вірш, написаний і виявлений роками раніше на стіні у в’язниці. Через цей вірш в’язень, який його написав, висловив глибоке усвідомлення Божої любові. Вірш був написаний у такому ж розмірі, що й гімн Лехмана. Цей вірш і став третьою строфою гімну.
Маленька доброта
Аманда працює патронажною медичною сестрою в декількох будинках для літніх людей і часто бере з собою на роботу одинадцятирічну доньку Рубі. Щоб чимось зайнятись, Рубі починала опитувати пацієнтів: “Якби ви могли отримати будь-які три речі, що б ви хотіли?” І потім записувала їхні відповіді у свій блокнот. Цікаво, що багато їхніх бажань були досить простими: сосиски, шоколадний пиріг, сир, авокадо. Отже, Рубі створила сайт GoFundMe, аби їй допомогли втілити ці прості бажання. Коли вона приносить пацієнтам ці подарунки, вона їх обіймає і каже: “Це підніме вам настрій. Справді”.
Правдивим є і те, і інше
Через три десятиліття Фен Лулу возз’єдналася з родиною, у якій народилася. В дитинстві її викрали, коли вона гралася на вулиці, втім за допомогою Всекитайської федерації жінок її нарешті знайшли. Оскільки на момент викрадення Фен Лулу була дуже маленькою, вона нічого не пам’ятає про цю подію. Дівчина зростала з вірою в те, що батьки продали її, бо не могли про неї попіклуватися. Дізнавшись правду, в неї виникло багато питань та емоцій.
Джерело
Ішов 1854 рік. Тисячі жителів помирали в Лондоні. “Причина в брудному повітрі”, – думали люди. І справді, через неймовірну спеку, яка нагрівала забруднену стічними водами ріку Темзу, виникав настільки жахливий сморід, що його назвали “Великим смородом”.
Спадщина друзів
Я познайомився з ним у 1970-х роках, коли працював шкільним вчителем англійської мови та тренером з баскетболу. Він був високим довгов’язим першокурсником. Невдовзі він опинився в моїй баскетбольній команді і відвідував уроки англійської мови, які я проводив. Між нами зав’язалася дружба. Цей самий друг, який згодом багато років був моїм редактором, стояв переді мною на вечірці, присвяченій моєму виходу на пенсію, і розповідав про нашу довготривалу дружбу.
Мудро чи немудро?
Коли мені було десять років, я приніс додому аудіокасету, яку дав мені друг із молодіжної групи. Ця касета містила музику сучасної християнської групи. Мій тато, який виріс в індуїстському контексті, але згодом отримав спасіння в Ісусі, не схвалював прослуховування цієї музики. Він хотів, аби в нашому домі лунали тільки пісні поклоніння. Я пояснив йому, що то була християнська група, однак він не змінив свою думку. Трохи згодом він запропонував, аби я упродовж тижня послухав ці пісні і вирішив, чи наближають вони мене до Бога, чи, навпаки, віддаляють мене від Нього. То була мудра порада.