Якір надії
Я показала фотографію людей, які спали під шматками картону в тьмяному провулку. “Що їм потрібно?” – запитала я в учнів недільної школи. “Їжа”, – відповів хтось. “Гроші”, – відповів інший. “Безпечне місце”, – задумливо промовив хлопчик. Потім одна дівчинка сказала: “Надія”.
Хто я?
Кізомбо сидів і дивився на вогнище, розмірковуючи над важливими питаннями. “Чого я досяг?” – запитував він себе. Відповідь прийшла надто швидко: “Нічого особливого”. Він повернувся на батьківщину, служив у школі, яку заснував його батько в тропічному лісі, і намагався написати дивовижну історію про свого батька, який пережив дві громадянські війни. “Втім, хто я такий, щоб все це зробити?”
Божі неочікувані шляхи
Пастор, мружачись, вдивлявся в текст своєї проповіді. У нього була короткозорість, тому він підносив рукописні сторінки мало не до самого носа. Мова його була невиразна та монотонна. Проте Божий Дух діяв через слово Джонатана Едвардса, запалюючи вогонь Великого пробудження, що приводив до віри в Христа тисячі людей.
Неможливий дар
Я була в захваті, коли знайшла ідеальний подарунок на день народження моєї свекрухи: браслет містив навіть камінь, що відповідав місяцю її народження! Знайти ідеальний подарунок для когось – це завжди величезне задоволення. Але що робити, якщо подарунок, якого потребує людина, не можна купити. Багато хто з нас хотів би подарувати комусь душевний спокій, відпочинок або навіть терпіння. Якби ж то все те можна було купити, загорнути в красивий папір та обв’язати стрічкою!
Надія на Господа
Якось зимового ранку, відкривши жалюзі, я побачила щільну пелену туману – явище вкрай рідкісне в нашій місцевості. Синоптики назвали його “морозним туманом” і пообіцяли, що він триватиме не більше години. “Неможливо, – сказала я чоловікові, – тут витягнутої руки не видно!” Проте не минуло й години, як туман розвіявся і на синьому небі яскраво засяяло сонце.
Знати і любити
У проникливій статті “Чи знає вас мій син?” спортивний журналіст Джонатан Тьяркс написав про свою боротьбу з раком і просив, щоб інші люди піклувались про його дружину і маленького сина. Тридцятичотирирічний автор написав цю статтю за шість місяців до своєї смерті. Його батько також помер у молодому віці. Тьяркс, щирий християнин, у статті поділився уривками зі Святого Письма, в яких мовиться про опіку над удовами та сиротами (Вих. 22:22; Іс. 1:17; Як. 1:27). Звертаючись до своїх друзів, він писав: “Коли я побачу вас на небі, то запитаю лише про одне: «Чи були ви добрі до мого сина та моєї дружини?.. Чи знає вас мій син?»”
Відкрий очі мого серця
У 2001 році недоношений хлопчик на ім’я Крістофер Даффлі здивував лікарів тим, що вижив. У п’ятимісячному віці він потрапив до системи патронатного виховання, а потім його всиновила родина його тітки. Вчителька помітила, що чотирирічний Крістофер, хоч і сліпий та з діагнозом аутизм, мав ідеальний слух. Через шість років Крістофер вийшов на сцену в церкві і заспівав “Відкрий очі мого серця”. Відео зібрало мільйони переглядів у інтернеті. У 2020 році Крістофер поділився своїми цілями служіння в якості захисника прав людей з інвалідністю. Він продовжує доводити, що можливості безмежні, якщо очі його серця відкриті для Божого плану.
Надія для скривджених
“Більшість людей носять шрами, які інші не бачать і не розуміють”. Ці проникливі слова належать Андрелтону Сіммонсу, гравцю вищої бейсбольної ліги, який відмовився від участі в завершальній грі сезону 2020 року через проблеми з психічним здоров’ям. Розмірковуючи над своїм рішенням, Сіммонс відчув, що повинен поділитися своєю історією, аби надихнути інших людей, які стикаються з подібними проблемами, і нагадати про необхідність проявляти співчуття.