Відродження в Ісусі
Ми знаємо Леонардо да Вінчі як представника епохи Відродження. Його інтелектуальні здібності призвели до прогресу в багатьох галузях науки і мистецтва. Однак він писав про “ці нещасні наші дні” і нарікав на те, що ми помираємо, “не залишивши по собі нічого в людській пам’яті”.
Надзвичайна любов
Сусідка по кріслу в літаку розповіла мені, що вона нерелігійна людина, однак іммігрувала в місто, де проживає багато християн. Коли вона згадала, що більшість її сусідів ходять до церкви, я запитав про її власний досвід. Жінка сказала, що ніколи не зможе віддячити за їхню щедрість. Коли вона привезла свого батька-інваліда до нової країни, сусіди побудували пандус до її будинку і подарували лікарняне ліжко та медикаменти. “Якщо християнство робить людей такими добрими, то християнами мають бути всі”, – сказала вона.
Наступний крок любові
Що може змусити когось допомагати конкуренту? Власник ресторану на ім’я Адольфо у Вісконсині вирішив підтримати інших місцевих власників ресторанів, які намагались адаптуватися до вимог, пов’язаних з Covid-19. Адольфо не з чуток знав про виклики під час пандемії. Натхненний щедрістю іншого місцевого підприємця, Адольфо витратив власні кошти на придбання подарункових карток на суму понад дві тисячі доларів, щоб роздати їх своїм клієнтам для використання в інших ресторанах своєї громади. Це прояв любові не лише на словах, але й на ділі.
Готовність допомагати іншим
Оле Кассов із Копенгагена любить їздити на велосипеді. Одного ранку, побачивши літнього чоловіка, який самотньо сидів з ходунками в парку, він загорівся простою ідеєю: чому б не запропонувати літнім людям радість і свободу велосипедної прогулянки. І ось одного сонячного дня він зупинився біля будинку для престарілих і запропонував усім охочим покататися на орендованому триколісному велосипеді. Оле дуже зрадів, коли один зі співробітників та літня жінка стали першими учасниками велопробігу “Велосипед без віку”.
Щаслива довіра
Жінка врятувала Руді з притулку для тварин за кілька днів до евтаназії, і пес став її компаньйоном. Десять років Руді спокійно спав біля ліжка Лінди, але потім почав стрибати поруч і лизати їй обличчя. Лінда сварила його, але щоночі Руді повторював свою поведінку. “Згодом він почав стрибати мені на коліна, щоб лизати обличчя щоразу, коли я сідала”, – сказала жінка.
Господь на небі
У 2022 році Міністерство праці Сінгапуру оголосило, що всі домашні працівники-мігранти повинні щомісяця мати принаймні один день відпочинку, який роботодавці не зможуть компенсувати матеріально. Однак роботодавці були стурбовані тим, що в такому разі в ці дні не буде кому доглядати за їхніми близькими. Якщо логістику догляду за хворими ще можна було вирішити, уклавши альтернативні домовленості, то стереотипи роботодавців, що інші не мають потреби у відпочинку, було складно змінити.
“Я Той, що є”
Джек, професор філософії та літератури, мав блискучий розум. Він оголосив себе атеїстом у віці п’ятнадцяти років і в дорослому віці непохитно захищав свою “атеїстичну віру”. Друзі-християни намагалися його переконати. Як висловився Джек, “всі і вся перейшли на інший бік”. Водночас він мусив визнати, що Біблія дійсно відрізняється від іншої літератури та міфів. Про Євангеліє він писав: “Якби міф коли-небудь став фактом, втілився в життя, то це було б саме так”.
Орієнтовані на Боже Царство
Коли я приєдналася до групи християнських авторів дитячих книг, які молилися один за одного і допомагали поширювати інформацію про свої книги, деякі люди говорили, що ми “нерозумні, бо працюємо з конкурентами”. Натомість наша група прагнула до лідерства, орієнтованого на Боже Царство. Ми прагнули до спільноти, а не до конкуренції. У нас була одна мета – поширювати Євангеліє. Ми служили одному Царю – Ісусу. Разом ми досягаємо більшої кількості людей своїм свідченням про Христа.