Пополовіли для жнив
В кінці літа ми ходили на прогулянку у Новий Ліс в Англії. Ми весело проводили час, збираючи в лісі ожину і милуючись тим, як граються неподалік коні. Насолоджуючись солодкими і безкоштовними ягодами, я згадала слова, які Ісус колись сказав Своїм учням: “Я вас жати послав, де ви не працювали” (Ів. 4:38).
Віра, а не страх
“Моєму чоловіку запропонували гарну посаду в іншій країні, але я злякалась переїзду, і мій чоловік змушений був відхилити пропозицію”, – розказала мені подруга. Вона зізналась, що невідоме майбутнє налякало її і відштовхнуло від “нової пригоди”, але тепер її часто крають сумніви, чи не втратили вони чудовий шанс.
Для всього свій час
Під час нещодавнього польоту я спостерігала за однією матір’ю та її двома дітьми, що сиділи за кілька рядів попереду мене. Коли старший, дошкільник, задоволено грався сам по собі, мати уважно дивилась у вічі свого немовляти, посміхалась і ніжно цілувала його в щічку. Малюк дивився у відповідь великими здивованими очима. Я споглядала це з насолодою і деяким смутком, бо згадувала про своїх дітей у такому віці.
Лице в лице
Хоча зараз у світі дуже поширені електронні засоби зв’язку, ніщо не зрівняється з живим спілкуванням. Коли ми спілкуємося наживо, то відчуваємо емоції іншої людини через її міміку. Ті, хто дійсно люблять одне одного, проводять час лицем до лиця.
День відпочинку
Однієї неділі я стояла біля струмочка, що торує свій звивистий шлях через південну частину Лондона, милуючись тієї красою, що він створює серед купи будівель. Я відпочивала душею, дивлячись на маленькі водоспади і слухаючи пташиний спів. Потім подякувала Господу за те, як Він допомагає нам знаходити хвилини й місця, щоб спочити і тілом, і духом.
Віра в дії
Їдучи автомобілем до крамниці, моя подруга побачила самотню жінку, що повільно йшла по узбіччю дороги. Вона відчула внутрішнє спонукання розвернутись і підвезти незнайомку. Коли моя подруга вчинила так, то в машині жінка розповіла про себе сумні речі. Вона не мала грошей на автобус і змушена була йти додому пішки чимало миль – і це за спекотної і душної погоди. Крім того, раніше вона вже йшла до роботи кілька годин, куди вона мала дістатись о четвертій годині ранку.
Союз миру
Сталося, що коли я написала своїй подрузі листа, в якому категорично не погоджувалась із нею, вона не відповіла мені. “Невже я перегнула палку?” – подумала я. Мені не хотілось погіршувати ситуацію, дошкуляючи їй, але не хотілось також, щоб ця ситуація залишилась невирішеною до її закордонної поїздки. Протягом наступних кількох днів я молилась за подругу щоразу, як згадувала про неї. Але не знала, що робити далі. Потім одного ранку я зустрілась із нею, коли прогулювалась місцевим парком. Біль відобразився на її обличчі, щойно вона побачила мене. “Дякую Тобі, Господи, що дав мені можливість поговорити з нею”, – прошепотіла я, підійшовши до неї з привітною посмішкою. Ми мали відверту розмову і змогли вирішити всі свої проблеми.
Довершений мир
Моя подруга розповіла мені, що протягом багатьох років шукала миру і спокою. Вона та її чоловік відкрили успішний бізнес, тож могли придбати великий будинок, купувати розкішний одяг і дорогі коштовності. Але ці матеріальні надбання – як і дружба з впливовими людьми – не давали їй бажаного миру в серці. Потім одного дня, коли вона почувалась дуже сумно – аж до відчаю, – її подруга поділилась із нею доброю новиною про Ісуса Христа. Так вона познайомилась з Князем миру, і її розуміння миру і вдоволення назавжди змінилось.
Вдягнені Богом
Коли мої діти були ще дошкільнятами, вони часто гралися в пісочниці, через що їхній одяг швидко покривався брудом. Тому я ще на порозі знімала з них весь одяг, замотувала їх у великі рушники і несла до ванни. І вони душе швидко ставали чистенькими. На них чекала додаткова порція мила, води – і мої обійми.
Втішитель
Я сіла в літак, щоб летіти на навчання за тисячі кілометрів від дому. Спочатку нервувала й почувалась дуже самотньо. Але під час польоту згадала обітницю Ісуса Христа, що Він дав Своїм учням стосовно присутності Святого Духа в нашому житті.
Вдома з Ісусом
“Ніщо не замінить рідну домівку!” Ця фраза відображає глибоко вкорінене бажання мати місце, де можна спочити, де на тебе чекають. Про бажання мати свою оселю Ісус згадував у колі Своїх друзів після останньої з ними вечері, коли попереджав їх про наближення Своєї смерті й про воскресіння. Він пообіцяв, що хоча й залишить їх, але одного дня повернеться за ними. А поки що піде приготувати їм оселю – місце вічного перебування з Ним. Небесну домівку.
Ціна любові
Коли ми прощалися з моїми батьками, махаючи їм руками, наша донька залилась слізьми. Батьки відвідали Англію. Побували у нас в гостях. І тепер вирушали у далеку путь додому в США. “Я не хочу, щоб вони від’їжджали”, – казала, плачучи, наша донька. Ми втішали її, а мій чоловік зазначив: “Думаю, що це – ціна за любов”.
Навіщо пробачати?
Коли одна подруга зрадила мене, я розуміла, що маю простити її. Але не була впевнена, що зможу це зробити. ЇЇ слова дуже сильно ранили моє серце. Я була приголомшена й сердита. Хоча ми обговорили все, і я сказала їй, що пробачаю, я відчувала в душі біль щоразу, як бачила її. Я усвідомлювала, що все ще тримаю в серці щось схоже на образу. Проте одного дня Бог відповів на мої молитви і допоміг цілковито простити її. Я отримала справжню свободу.
Життя і смерть
Ніколи не забуду, як я сиділа біля смертного одра брата моєї подруги. Це був той момент, коли звична ситуація сповнена особливими відчуттями. Нас було троє. Ми тихо розмовляли, а потім помітили, що дихання Ричарда стає все більш утрудненим. Ми стали біля нього… дивились в чеканні й молитві. Коли він зробив останній подих, то був наче святий момент. Гостре відчуття Божої присутності охопило нас, хто проливав сльози за цією чудовою людиною, що вмирала на п’ятому десятку свого життя.
Весняні дощі
Щоб відпочити від роботи, я пішла прогулятись до парку. Мою увагу привернуло стрімке появлення зелені навколо. Усюди на чорній землі з’являлись ознаки життя – стеблинки, що за пару тижнів мали перетворитись на блідо-жовті нарциси, що радісно сповіщають прихід весни й теплих днів… Разом ми пережили ще одну зиму!