Наші автори

Переглянути усе
Bill Crowder

Білл Краудер

Білл Краудер приєднався до команди “Хліб Наш Насущний” після 20 років пасторського служіння. Він тісно співпрацює з Мартіном де Гааном в якості віце-президента з питань навчального змісту. Крім того, Білл багато часу витрачає на біблійне навчання християнських лідерів по всьому світу. Він написав багато брошур для серії “Духовні відкриття” і опублікував кілька книг для видавництва “Будинок Відкриттів”. Має дружину Марлен, п’ятеро дітей і кілька онуків, про яких з великим натхненням розповідає.

Статті Білл Краудер

Сад над містом

Коли ми з дружиною Марлен були у Лондоні, один друг влаштував нам екскурсію до Скай Гардена – до саду на даху 35-поверхового будинку в діловому районі міста. На платформі зі скляними стінами й дахом красувались рослини, дерева, квіти. Але найбільше нашу увагу привернула панорама міста. З висоти 200 метрів ми милувалися кафедральним собором святого Павла, лондонським Тауером та іншими пам’ятками. То було справжнє видовище, яке нагадало нам про деякі духовні уроки.

Нема часу?

“У білих людей є годинники, а у африканців є час”. Цю африканську приказку Ос Гіннес використав у своїй книзі “Неможливі люди” . Це спонукало мене проаналізувати ті випадки, коли я у відповідь на чиєсь прохання відповідав: “Не маю часу”. Я подумав про тиранію термінових справ, про диктат щільних графіків у нашому житті.

Годинники та календарі

Мій батько помер, коли йому було 58 років. Відтоді щороку в день його смерті я знаходжу час згадати батька й порозважати над його впливом на моє життя. А коли зрозумів, що більшість свого життя прожив вже без батька, то почав роздумувати про короткочасність свого життя.

Бабуся

“Бабуся” – одна із таємниць, які окутують вбивство американського президента Джона Кеннеді у 1963 році. Ця жінка в пальто й хустці – чим нагадувала російську бабусю, – відображена на кількох плівках. Вона також знімала місце вбивства, але знайти її та відзнятий нею відеоматеріал так і не вдалося. Протягом десятиліть історики та вчені обговорюють цю таємницю, припускаючи, що страх завадив “бабусі” розповісти правду про той жахливий день.

Точка неповернення

Вони не просто перетнули річку… За римськими законами, жоден генерал не мав права вести свої війська до Риму. Тож, коли 49 року до нашої ери Юлій Цезар повів свій 13-й легіон через річку Рубікон, то фактично була державна зрада. Рішення Цезаря призвело до незворотних наслідків і спричинило тривалу громадянську війну. Фраза “перейти Рубікон” використовується як метафора, що означає досягнення “точки неповернення”.

Доки, Господи?

У казці Льюїса Керролла “Аліса в країні чудес” Аліса запитує: “Скільки триває вічність?” І кролик відповідає: “Інколи одну секунду”.

Телефонні зони

Однією з переваг користування мобільними телефонами є фактично необмежений зв’язок з іншими. Ось чому досить багато людей розмовляють по телефону й переписуються навіть під час керування машиною, що часто призводить до жахливих аварій. З метою уникнення таких трагедій у багатьох країнах світу відволікання за кермом визнається порушенням закону. На дорогах США можна часто побачити знаки, що нагадують водіям про спеціальні телефонні зони, де вони можуть з’їхати з дороги і без будь-якого ризику поговорити або написати SMS-повідомлення.

Пристебніться!

“Старший пілот включив сигнал «пристебніться», який означає, що ми опинилися в зоні турбулентності. Будь ласка, негайно поверніться на свої місця й пристебніть ремні безпеки”, – таке попередження озвучують стюардеси, коли літак починає трясти, тому що без цього засобу безпеки пасажир має ризик травмуватися.

Знати й любити

“Любить Ісус мене, так вчить Біблія мене” − це істина з однієї старої християнської пісні, яку часто співають діти. Слова пісні, яку написала Анна Ворнер у 1800-х роках, ніжно стверджують про наші стосунки з Господом Ісусом Христом: ми знаємо, що ми улюблені.

Великий світ і всемогутній Бог

Коли ми перетинали машиною північний Мічиган, Марлен вигукнула: “Який неймовірно великий цей світ!” Ці слова вона сказала, коли ми проїжджали повз знак, що вказував на 45 паралель – середину між екватором та Північним полюсом. Ми поговорили про те, якими тільки маленькими ми є в цьому величезному світі. Однак, у порівнянні до Всесвіту, наша планета являє собою лише крихітну пилинку.

Радість і справедливість

Під час конференції в Азії я лише протягом кількох годин мав дві повчальні бесіди. Спочатку один пастор розповів мені, як 11 років провів у в’язниці, аж поки не з’ясували, що він не коїв того вбивства, у якому його звинуватили. Потім декілька сімей розповіли, як вони на своїй батьківщині витратили всі свої заощадження, щоб врятуватись під час релігійних переслідувань. Однак їх зрадили ті самі люди, яким вони заплатили за врятування. І тепер, після багатьох років життя в таборі для біженців, вони вже й не вірять, що десь знайдуть нову домівку.

Любов до дітей

У 1865 році Томас Барнардо, який мріяв про місіонерське життя у Китаї, вступив до Лондонської медичної школи. Але дуже швидко він побачив місіонерське поле біля власного будинку – велику кількість бездомних дітей, що жили і вмирали прямо на вулицях Лондона.

Повернення до життя

Коли мій татко був ще юнаком, сталося, що коли він з компанією друзів їхав за місто на якийсь спортивний захід, їхню машину занесло через мокре дорожнє покриття. Сталася аварія… жахлива аварія. Один із друзів татка загинув миттєво, а інший залишився паралізованим. Самого ж мого татка лікар визнав мертвим і його відправили до моргу. Але коли шоковані, вбиті горем батьки мого татка прийшли у морг для ідентифікації тіла, він раптом прийшов до тями. Як з’ясувалося, він лише перебував у глибокій комі. Того ранку смуток обернувся у радість.

Маленький огонь

Була ніч вересневої неділі, і більшість людей спали, коли невеличкий огонь спалахнув у пекарні Томаса Фаррінера на вулиці Паддінг Лейн. Огонь поширювався від будинку до будинку, і незабаром Лондон був охоплений полум’ям Величезної пожежі. Це сталося у 1666 році. Понад 70 000 людей залишились без даху над головою. Пожежа знищила 80 відсотків міста. Ось що спричинив маленький огонь!

Намалювати портрет

Національна галерея в Лондоні містить справжню скарбницю портретів різних часів, включаючи 166 зображень Уїнстона Черчилля, 94 − Уїльяма Шекспіра і 20 − Джорджа Вашингтона. І чим старіше полотно, тим більше виникає сумнівів: “Чи дійсно таку зовнішність мала та чи інша людина?”