Неходжена дорога
Люди питають, чи є у мене п’ятирічний план. Як я можу планувати на п’ять років вперед по дорозі, якою ніколи не ходив?
Там слизько!
Декілька років тому я вчився кататися на лижах. Одного разу я спускався за своїм сином Джошем по пологому на вигляд схилу. Дивлячись на сина, я не помітив найстрімкішого пагорка, тому безконтрольно понісся вниз по схилу. Звичайно, я впав.
Хліб і риба
Малий хлопчик прийшов додому з церкви і збуджено оголосив, що хоче на обід хліб і рибу. Виявилося, що на уроці недільної школи дітям розповідали про хлопчика, який приніс Ісусу Христу хліб і рибу.
Граючи з радістю
Один із наших синів, Брайєн, працює шкільним тренером по баскетболу. Одного року, коли його команда брала участь у баскетбольному турнірі в штаті Вашингтон, його запитали: “Чи розраховуєте ви на перемогу цього року?” Напруження відчували і гравці, і тренери, тому гаслом Брайєна було: “Грай із радістю!”
Прийдіть та отримайте!
Визирнувши за виноградну огорожу, що оточувала наше подвір’я, я побачив людей у парку, які займалися спортом. Вони бігали, стрибали, присідали та робили різні вправи. “Я також це робив, коли був сильніший” , – подумав я. І мене охопила хвиля незадоволення.
Не так, як вчора
Коли наш онук Джей був ще дитиною, батьки на день народження подарували йому нову футболку. Він одразу її одягнув і цілий день гордо носив. Наступного ранку, коли він знову одягнув ту саму футболку, батько його запитав: “Джей, ти радієш цій футболці?” “Не так, як вчора”, – відповів Джей.
Щось потрапило у вухо
Казковий герой Вінні Пух колись сказав знамениті слова: “Якщо здається, що співбесідник тебе не слухає, будь терплячим. Можливо, йому щось потрапило у вухо”.
Велике пробудження
Маю дорогі для мене спогади посиденьок в гостях у друзів, коли наші хлопчики були ще малі. Дорослі спілкувались до опівночі, в той час як мої діти, втомлені від ігор, згорнувшись клубочком, засинали на дивані або кріслах. Коли наставав час їхати додому, я брав на руки своїх хлопчиків, ніс їх до машини і обережно клав на заднє сидіння. Після приїзду я знову брав їх на руки, клав на ліжко, цілував і вимикав світло. Вранці вони прокидались, але вже дома.
Пригоди на сінокосі
У свої студентські роки я влітку працював на ранчо в Колорадо. Одного вечора я, втомлений і спраглий після довгої денної праці на сінокосі, заїхав трактором у двір господаря. Бажаючи показати свою вправність, я повернув руля різко вліво, натиснув на ліві гальма і розвернув трактор на місці.
Батьки і діти
Мій татко був хорошим батьком, і я в багатьох відношеннях був слухняним сином. Але я був закритим для батька, через що у значній мірі позбавляв його радості.
Досконаліші, ніж раніше
Розповідають, що одного разу шотландські рибаки, які цілий день ловили лосося, ввечері зібралися у заїжджому дворі. Один із них, показуючи руками розмір спійманої рибини, збив рукою келих зі столу, і той розбився об стіну, залишивши на штукатурці велику пляму. Чоловік вибачився перед господарем і запропонував відшкодувати збитки. Але раптом якийсь чоловік, що сидів поруч, сказав: “Не хвилюйтесь”. Підвівшись, він дістав зі своєї сумки необхідне приладдя й почав малювати навколо потворної плями. Поступово перед усіма почала вимальовуватися голова величного оленя. Тією людиною був сер Едвін Генрі Ландсир, відомий шотландський художник.
Незмінне щастя
Ми часто чуємо, що щастя – то результат наших намагань будувати життя по-своєму. Однак це неправда. Така філософія веде до внутрішньої порожнечі, тривог і душевного болю.
Такі ж грішники, як і ми
Одна моя знайома на ім’я Едіт розповіла мені про той день, коли вона вирішила слідувати за Ісусом.
Що є вашою пристрастю?
На віконці одного касира у моєму банку висить фотографія “Шелбі Кобри” – кабріолета високого класу, виготовленого автомобільною компанією “Форд” .
Обличчя
Коли наша внучка Сара була ще малою дівчинкою, вона одного разу вирішила пояснити мені, що відбувається з людьми після смерті: “На небо йде лише твоє обличчя, а не тіло. Ти отримуєш нове тіло, а обличчя залишається те ж саме”.