Утаєний Ісус
Одна моя подруга доглядала свою свекруху, що вже була дуже немічною. Якось вона запитала свекруху, чого та хоче більше за все. “Щоб помили мені ноги”, – відповіла жінка. “Я терпіти не могла цю роботу! – зізналась мені подруга. – Щоразу, коли вона просила мене це зробити, я дуже злилась і просила Бога, щоб допоміг мені приховати обурення”.
Брат проти брата
У мене з братом різниця у віці лише один рік, тому ми в дитинстві постійно воювали. Татко розумів нас. Він сам мав братів. Але мама не завжди розуміла нас.
Любов до інших
Одна з моїх любимих церков виникла як служіння колишнім в’язням – їм допомагали знову повернутись у суспільство. Наразі це динамічна церква, що складається з усіх верств населення. Я люблю відвідувати цю общину, тому що вона нагадує мені майбутню картину небес. В Божому Царстві буде велика кількість різних людей, яких поєднала любов Ісуса Христа.
Безпечне місце
Ми з донькою вирішили поїхати на велику сімейну зустріч. Донька дещо нервувала через подорож, тому я запропонувала повести машину. “Добре, – сказала вона. – Але я почуваюся спокійніше у своїй машині. Поведеш її?” Я подумала, що вона просто надає перевагу своїй машині, просторішій, ніж моя, тому відреагувала трішки ображено: “Моя машина затісна для тебе?” “Ні. Просто моя машина – моє безпечне місце. Не знаю чому, але в ній я почуваюся захищеною”.
Безкінечна краса
Я люблю милуватися Великим Каньйоном. Кожного разу, коли стою на його краю, помічаю нові штрихи у Божій творчості, від яких перехоплює дух.
Маємо силу!
Гучний тріскучий звук налякав мене, і я мерщій кинулась до кухні. Виявилось, що я випадково увімкнула порожню кавоварку. Висмикнувши шнур із розетки, я схопила ручку скляної колби й витягла її. Потім торкнулась днища цієї ємності: чи не занадто гаряче? Виявилось, занадто. Пальці обпекло так, що на шкірі відразу ж з’явилися пухирі.
Зустріч з камінцями
Після століть війн та руйнувань сучасний Єрусалим відбудований буквально на власних руїнах. Коли ми сім’єю відвідали це місто, то вирішили пройти шляхом Віа Долороса (Скорбна Путь) – згідно з переказами, саме цим маршрутом Ісус крокував до місця страти. День був спекотний, тож ми вирішили трішки перепочити – зайшли до прохолодного підвального приміщення в Монастирі Сестер Сіону. Там мене зацікавила стародавня бруківка, що її викопали під час нещодавнього будівництва. На кожному камінці були сліди гри, якою у вільний час розважалися римські воїни.
Невидимий вплив
Під час відвідування Національної галереї мистецтв у Вашингтоні я побачила шедевр під назвою “Вітер”. На полотні була зображена буря, що неслася над лісистою місцевістю. Високі тонкі дерева, подібно до лука, схилялись в одному напрямку. Кущі притиснулися до землі.
Палата 5020
Джей Бафтон перетворив свою лікарняну палату на маяк. Джей – 52-річний чоловік, батько, викладач середньої школи й тренер – вмирав від раку. Але його палата під номером 5020 стала маяком надії для друзів, родини й працівників лікарні. Через привітне ставлення Джея до інших медсестри бажали, щоб їх призначили саме до нього. Деякi з них навіть відвідували його в неробочий час.
Турбота про Боже творіння
“Коричневий сезон” – це час нересту на річці Овайхі, коли плямиста форель починає свій нерестовий ритуал. Ви можете побачити, як вона робить “гніздечка” – маленькі поглиблення – на мілинах з гравієм. Мудрі рибалки знають, коли форель метає ікру, і намагаються не турбувати її. Вони уникають тих мілин, де можна наступити на ікринки, і не ходять проти течії вище гніздечок форелі, щоб не зрушити з місця камінці й різні уламки, що можуть розчавити ікринки. І, звісно, вони не ловлять таку форель, хоча вона й дуже спокусливо відпочиває біля своїх гніздечок.
У Божих руках
Одного дня ми з сестрою та її дітьми закінчували обідати, і сестра сказала своїй трирічній Анніці, що тій треба поспати. На обличчі моєї племінниці з’явилась тривога. “Але тьотя Моніка ще не тримала мене сьогодні на руках!” – відповіла вона. Її очі наповнилися сльозами. Посміхнувшись, моя сестра сказала: “Добре, нехай тьотя Моніка спочатку потримає тебе на ручках. Скільки тобі потрібно на це часу?” Мала відповіла: “П’ять хвилин”.
Нове ім’я
В статті “Керувати, даючи імена” Марк Лаббертон писав про силу імені наступне: “Я й досі відчуваю вплив мого друга, який назвав мене «музикантом». Мене ніхто так ще не називав, адже я не грав на жодному інструменті. Ніколи не співав. Однак я відразу відчув, що мене добре знають і люблять… Він побачив і оцінив дещо, що крилось глибоко в мені”.
Добрий Пастир
Я разом із чоловіком сиділа в холі лікарні і дуже нервувала. Нашому маленькому синочку робили операцію на оці, і в мене все стискалося всередині. Я надзвичайно хвилювалась, тому намагалась молитися, щоб Бог дав мені спокій. Гортаючи Біблію, я згадала про 40-й розділ Книги пророка Ісаї і звернулась до знайомого уривка з надією знайти щось таке, що могло б торкнутися мого серця.
Двокриле сонце
Протягом п’яти років глиняний відбиток від печатки припадав пилюкою у коморі Єрусалимського Інституту Археології. Коли його тільки-но відкопали, то спочатку не оцінили значення цієї знахідки, якій майже 3000 років. Але один вчений уважно розібрав літери на відбитку і результатом стало велике відкриття. Напис, викарбуваний староєврейською, гласив: “Належить царю Єзекії, сину Ахаза, царя Юдейського”.
Дзвінок
Раніше я багато й часто подорожував і зупинявся на нічліг в різних містах. Перебуваючи в готелях, я завжди замовляв ранкову побудку, хоча і мав при собі кишеньковий будильник. Різкий дзвінок допомагав мені вранці відірвати голову від подушки, щоб далі продовжувати свій шлях.