Жити в наметах
Моє дитинство проминуло в штаті Міннесота, відомому своїми чарівними озерами. Тому я часто любила ходити в походи, щоб насолодитися красою Божого творіння. Але єдине, що мені не дуже подобалося, − це спати в тоненькому наметі, особливо, коли вночі йде дощ.
Відповідь Симона
Християнин на ім’я Рефюдж Рабіндранат понад 10 років працює з молоддю у Шрі-Ланці. Він часто допізна грає з ними, слухає їх, консультує і навчає. Йому подобається працювати з молоддю, але він дуже розчаровується, коли ті, на кого він покладав надію, відходять від Христа. В деяких моментах він почувався наче апостол Петро після невдалої риболовлі.
Солодке й кисле
Коли наш малюк вперше скуштував шматочок лимона, то відразу висунув язика й зажмурив очі. “Кисе”, – сказав він, маючи на увазі “кисле”.
Щоденна молитва
Автор та виконавець Роберт Гамлет написав пісню “Леді, яка молиться за мене” на честь своєї матері, яка колись взяла за правило молитися за своїх хлопчиків щоранку перед тим, як вони йшли до автобусної зупинки. Сталося, що одна молода мати, почувши цю пісню, вирішила наслідувати цей приклад. Результат був дуже несподіваний і зворушливий! Виряджаючи сина, вона почала молитися за нього. А через п’ять хвилин він повернувся… з групою дітей, яких привів від автобусної зупинки. Жінка спантеличено запитала, що сталося. “Їхні мами ніколи не моляться за них”, – пояснив її маленький син.
Дістатись фінішу разом
Під час Олімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро у 2016 році увагу всього світу привернули дві легкоатлетки на п’ятикілометровій дистанції. Новозеландка Ніккі Гамблін і американка Еббі Д’агостіно випадково зіткнулись і впали. Еббі швидко піднялася, але відразу ж зупинилася, щоб допомогти суперниці підвестись. Через кілька секунд вони продовжили біг. Аж тут Еббі почала шкутильгати, бо пошкодила ногу через падіння. Тепер настала черга для Ніккі зупинитись і допомогти суперниці. Коли Еббі нарешті дошкутильгала до фінішної смуги, на неї там вже з обіймами чекала Ніккі. Яка чудова картина взаємної допомоги і підбадьорення!
Найкраща порція
“А чому його шматок більший за мій?!” В дитинстві ми з братами часто змагались за більший шматок пирога, що нам його готувала й подавала мама. Одного разу наш татко став свідком таких дитячих пустощів. Він підняв брови, коли мама взяла його тарілку, посміхнувся їй і сказав: “Дай мені, будь ласка, шматок завбільшки з твоє серце”. Ми з братами споглядали серед приголомшливої тиші, як мама з усмішкою поклала йому найбільшу порцію.
Дивись на диригента
Всесвітньо відомий віолончеліст Джошуа Белл дуже незвичним способом керує камерним оркестром Академії Святого Мартіна, що складається із 44 музикантів. Замість того, щоб розмахувати диригентською паличкою, він керує оркестром за допомогою своєї скрипки роботи Страдиварі. Під час інтерв’ю для радіо у штаті Колорадо він сказав: “Навіть коли я граю, я можу робити всі необхідні вказівки, посилати потрібні сигнали, які лише вони, музиканти, можуть зрозуміти. Вони знають значення кожного маленького нахилу моєї скрипки, кожного малопомітного підняття моєї брови й отримують інформацію, споглядаючи, як саме я рухаю смичком. Вони розуміють, якого звуку я чекаю від оркестру”.
Руйнування бар’єрів
Я зустрічалася з Мері щовівторка, коли відвідувала місце, в якому живуть колишні в’язні-жінки, які потребують адаптації в суспільстві. Моє життя дуже відрізнялось від життя Мері: я не сиділа за гратами, не була наркозалежною, не знала що таке тривала розлука з сином. Можна сказати, що вона відщепенка.
Керування гнівом
Якось я обідала зі своєю подругою, і вона поскаржилась, що їй вже вкрай набрид один із членів її сім’ї. Але вона довго не хотіла казати йому про ті його звички, що дуже дратували її. Коли ж спробувала сказати йому про це, то він відреагував лише саркастичними репліками, через що моя подруга спалахнула гнівом. Тепер вони об’явили один одному холодну війну: тріщина у сімейних відносинах лише збільшилась.
Читайте вдумливо
Під час обговорення трилогії “Володар кілець” один підліток сказав, що надає перевагу книжній версії, а не фільму. Коли його запитали чому, він відповів: “Коли я читаю, то можу залишатись у цій історії стільки, скільки бажаю”. Є справді сила в тому, що коли ми зачитуємося книгою – особливо Біблією, ми наче входимо в неї, живемо в ній.
Перший крок
Фам Дашу відчував, що в його житті чогось не вистачає. Тому він почав ходити до церкви – тієї самої, яку відвідувала його дочка. Але вони ніколи не ходили туди разом. Колись давно він дуже її образив, і це вбило клин у їхні стосунки. Тому Там Дашу тихенько входив до церкви, коли служіння вже починалось, і виходив відразу по закінченні.
Він розуміє
Джон Баблер несе служіння капелана в поліції та пожежній охороні у техаському містечку. Протягом спеціальної відпустки він навчався в поліцейській академії, щоб краще розуміти ті ситуації, в яких часто опиняються правоохоронці. Проводячи багато часу з кадетами цього закладу і знайомлячись з багатьма труднощами професії поліцейських, Джон Баблер більше перейнявся співчуттям до цих людей і гостріше відчув свою недосконалість. Він сподівається, що в майбутньому зможе більш ефективно консультувати поліцейських, що страждають через втому, емоційні стреси та гіркоту втрат.
Написання листів
Моя мати й сестри полюбляють писати листи, що тепер стає втраченим мистецтвом. Щотижня вони пишуть з такою постійністю, що один із листоношів вже починає хвилюватись, якщо в їхніх поштових скриньках нічого нема! Їхні листи дихають життям, радістю, а також можуть містити сумні речі, залежно від того, чим сповнені дні.
Побачити Бога
Автор та пастор Ервін Луцер згадує одне телешоу, на якому ведучий Арт Лінклеттер мав діалог з маленьким хлопчиком, який взявся намалювати Бога. Здивований Лінклеттер зауважив: “Ти не зможеш цього зробити, тому що ніхто не знає, як виглядає Бог”. “Коли я намалюю, всі дізнаються!” – відповів хлопчик.
Він проведе
Нещодавно я натрапила на деякі свої щоденники ще зі студентських часів і не втрималася від бажання перечитати їх. Я читала й розуміла, що тепер зовсім по-іншому сприймаю життя. Тоді мене мучила самотність, мою віру розхитували великі сумніви, але тепер я бачу, як Бог обережно вів мене до кращих часів. Це нагадало мені важливу істину: те, що зараз сприймається як навала проблем, колись буде частиною величної історії про цілющу Божу любов.