Подяка Богу за те, Хто Він є
Серед тисяч приємних побажань на вітальних листівках більш за все, можливо, зворушують прості слова: “Дякую за те, що ти є”. Отримуючи таку листівку, ви знаєте, що та чи інша людина цінує вас не за те, що ви зробили для неї щось вражаюче, а просто за те, що ви є в цьому світі. Мені стало цікаво, чи може таке відношення стати для нас одним із найкращих способів подяки Богу? Звісно, бувають моменти, коли Божа сила проявляється в нашому житті явно, відчутно, і ми можемо сказати, наприклад: “Дякую Тобі, Господи, за те що я знайшов роботу”. Але найчастіше ми можемо просто сказати: “Дякую Тобі, Боже, за те, що Ти є”.
Небезпечні відволікання
Художник Сігізмунд Гетце шокував “вікторіанську” Англію своєю картиною “Принижений та знехтуваний людьми”. На ній він зобразив страждаючого Ісуса в оточенні людей, що мали вигляд сучасників художника. Весь цей натовп був настільки поглинутий своїми справами – бізнесом, романтичними стосунками, політикою, – що, як це не жахливо, просто не помічав жертву Ісуса Христа. Всі ці байдужі люди – як і той натовп, що колись спостерігав за хресною смертю Ісуса – просто не розуміли, Кого вони втрачають.
Взаємне пiдбадьорення
“Багатоніжка” – це біг по пересічній місцевості довжиною в 3 милі. Ці змагання проводять в пам’ять Стівена Томпсона. Команди складаються з семи бігунів, кожний з яких є однією “ніжкою” протягом перших двох миль – тобто біжить, тримаючись за мотузку, що поєднує всю команду. На відмітці “дві милі” команда відкидає мотузку, і кожен біжить окремо.
Глупі вівці й добрий Пастир
Мій друг Чад рік пропрацював пастухом у штаті Вайомінг. “Вівці такі нерозумні, що їдять лише те, що бачать перед собою, – розповідав він мені. – Навіть коли вони виїдають всю траву навколо себе, то замість того щоб шукати нове пасовисько, вони просто починають їсти землю!”
Хто за кермом?
У мого сусіда Тіма на панелі приладів причеплена статуетка чудовиська за мотивами дитячої книжки Моріса Сендака “Там, де живуть чудовиська”.
Тверда віра
Уїльям Уоллес ніс служіння місіонера-хірурга в китайській провінції Учжоу, коли в 40-их роках Японія напала на Китай. Уоллес, який тоді керував лікарнею “Стаут Меморіал”, звелів персоналу завантажити все оснащення лікарні на баржу і продовжувати працювати, дрейфуючи річками, щоб уникнути зіткнень із ворожою піхотою.
Божа присутність
Занепокоєний батько сидів разом із сином-підлітком перед екстрасенсом. “Чи далеко від’їжджає твій син?” – запитав екстрасенс. “У велике місто, – відповів чоловік. – Він буде там тривалий час”. Вручивши батьку талісман, екстрасенс сказав: “Це захистить його, де б він не був”.
Служимо, як можемо
Будучи прикутим до ліжка, 92-річний Моррі Бугарт продовжував в’язати шапки для безхатченків. Кажуть, що за 15 років він зв’язав понад 8 000 штук. Моррі Бугарт вирішив не зациклюватися на собі, а робити те, що було в його силах. Він стверджував, що завдяки цій роботі почувається краще і бачить у своєму житті сенс. “Я збираюся в’язати шапки, доки не піду додому до Господа”, – казав він. І це трапилося у лютому 2018 року. Хоча більшість із тих, хто отримали допомогу від Моррі, нічого не знають про нього і про те, чого коштував йому такий труд.