Побачити світло
В Лос-Анджелесі безпритульний, який боровся із залежностями, зайшов до приміщення “Опівнічної місії” і звернувся по допомогу. Так розпочався довгий шлях Брайєна до одужання.
Друге дихання
У віці п’ятдесяти чотирьох років я взяв участь у марафонському забігу, поставивши собі за мету дістатися фінішу і зробити це менше ніж за п’ять годин. Усе було б добре, якби друга половина дистанції пройшла так само, як і перша. Однак змагання було виснажливим, і друге дихання, на яке я сподівався, так і не відкрилося. Коли я дістався до фінішної лінії, мої впевнені кроки перетворилися на важку ходу.
Досконало чистий
Я не могла повірити. Синя гелева ручка опинилася серед моїх білих рушників і вціліла в пральній машині, але потім тріснула в сушильній камері. Сині плями були всюди. Білі рушники були зіпсовані. Жоден вибілювальний засіб не вивів би цих темних плям.
Хто це?
Чоловік, встановивши на своєму домі камеру спостереження, перевірив якість відеозображення, аби впевнитися у справності системи. Він здивувався, побачивши широкоплечу фігуру в темному одязі, яка блукала на його подвір’ї. Господар уважно спостерігав, аби побачити, що той чоловік буде робити. Однак йому здалося, що він знає цю людину. Врешті чоловік усвідомив, що спостерігав не за незнайомцем, а дивився запис із самим собою на власному подвір’ї!
Розірвана завіса
В околицях Єрусалима було темно і похмуро. На пагорбі за межами міських мурів на дерев’яному хресті висіла зганьблена й уражена Людина, за Якою протягом трьох минулих років слідував натовп палких прихильників. Плакальники ридали і тужливо голосили. Світло сонця померкло опівдні. Сильні страждання Людини на хресті скінчилися Її гучним вигуком: “Звершилось!” (Мт. 27:50; Ів. 19:30).
Найголовніше
Карета швидкої допомоги була готова вирушити в лікарню. Я знаходився всередині. Назовні мій син розмовляв по телефону з моєю дружиною. Перебуваючи наче в тумані, я покликав його. Коли він відгукнувся, я тихо промовив: “Скажи мамі, що я її дуже люблю”.
Цвісти, як квітка
Моєму найменшому онуку лише два місяці, однак кожного разу як його бачу, я помічаю маленькі зміни. Нещодавно, коли я воркувала з ним, він подивився на мене і посміхнувся! Я раптом почала плакати. Можливо, це була радість змішана зі спогадами перших усмішок моїх дітей, які я споглядала вже дуже давно, хоч і здається, що було це наче вчора. Подібні моменти важко зрозуміти.
Потойбічне життя
Надія християнської віри
Смерть – це безжалісне нагадування про те, що ми живемо в грішному світі. Вона небажана, холодна і безповоротна. Але чи дійсно це кінець? Чи є у нас надія після смерті? Відповідь: Так!
Християнська віра базується на переконанні, що Ісус Христос воскрес із мертвих, щоб ми могли мати надію вічного життя після нашої смерті на землі. П’ятнадцятий розділ Першого…