Що справді має значення
Моя подруга розповіла, як один віруючий (її колега по роботі) запитав у неї, прихильником якої політичної партії вона є. Здавалося, що метою цього питання було зрозуміти, чи мають вони схожі погляди на проблеми, які нині розділяють громаду, чи ні. У намаганні віднайти спільну основу для обох подруга просто відповіла: “Оскільки ми обоє віруючі, я б краще зосереджувалася на нашій єдності в Христі”.
Вдячність у День Землі
День Землі – це щорічна подія, яка відзначається 22 квітня. За останні роки понад один мільярд людей приблизно у двохстах країнах світу брали участь у різних заходах, пов’язаних з цією датою. День Землі – це щорічне нагадування про необхідність піклуватися про нашу дивовижну планету. Втім повеління доглядати за навколишнім середовищем з’явилося набагато раніше за цю щорічну подію – ще у період творення світу.
По-справжньому живі
Упродовж тижня після Пасхи наш п’ятирічний син Уайєтт почув багато розмов про воскресіння. У нього завжди є питання, зазвичай справді складні питання. Я їхав за кермом, а він сидів на задньому сидінні. Дивлячись у вікно, Уайєтт замисленно сказав: “Тату”, а потім зробив паузу, готуючись задати мені складне питання. “Коли Господь Ісус нас воскресить, ми будемо по-справжньому живі чи лише в наших думках?”
Ризик заради любові
Коли подруга припинила нашу десятирічну дружбу без жодних пояснень, я почала повертатися до своєї старої звички тримати людей на відстані. Якось я дістала з полиці книгу Клайва Льюїса “ Чотири любові ”. Автор докладно пояснює, що любов передбачає вразливість: якщо людина ризикнула полюбити, “безпечної інвестиції немає”. Льюїс каже, що через любов “ваше серце може зазнати болю і розбитися”. Ці слова змінили моє сприйняття розповіді про те, як Ісус втретє з’явився учням після Свого воскресіння (Ів. 21:1-14). Незадовго до цього Петро тричі від Нього відрікся (Ів. 18:15-27).
Прийдіть і поклоніться
На богослужінні в церкві люди різного віку прославляли Творця піснями. Обличчя багатьох випромінювали радість та мир. Але одній втомленій багатодітній мамі було не до співу. Тримаючи пісенник перед п’ятирічною донькою, вона намагалася заспокоїти немовля, що зайшлося від плачу, і втримати дворічного синочка, якому не сиділося на місці. Тоді чоловік похилого віку, що стояв позаду, запропонував походити з хлопчиком. Молода дівчина, яка була поруч, сказала, що потримає пісенника. І ось, через дві хвилини мама заспокоїла молодшу дитину і зі щасливим виразом на обличчі стала поклонятися Богові.
Свідоцтво на робочому місці
“Ти й досі засмучена через моє бажання зменшити розмір твого улюбленого відділу?” – запитав менеджер у Евелін. “Ні”, – стиснувши зуби, відповіла вона. Її більше засмучувало його глузування з цього. Вона намагалася допомогти компанії віднайти нові шляхи розвитку, однак обмежений простір робив це майже неможливим. Евелін стримала свої сльози і вирішила робити все, що скаже їй менеджер. Можливо, вона не зможе впровадити зміни, на які сподівалася, однак вона й далі може найкращим чином виконувати свою роботу.
Це змінює все
Ярослав Пелікан, професор Єльського університету, якого вважали одним із “визначних знавців християнської історії того часу”, був відомий своєю вражаючою академічною кар’єрою. Він написав понад тридцять книг і отримав престижну Премію Клюге, як винагороду за його багатотомні твори. Втім один із його студентів згадав найважливіші, на його думку, слова вчителя, які той промовив перед смертю: “Якщо Христос воскрес – усе інше неважливе, якщо ж ні – усе інше також неважливе”.
Не так
“Я хотів, аби все було не так!” – зі слізьми на очах казав чоловік, оплакуючи друга, який помер у молодому віці. Його слова додали гостроти сердечному болю. Смерть приголомшує і ранить усіх нас. Ми прагнемо виправити те, що виправити неможливо.