Що до того тобі?
“Чому мені дали полуничний льодяник, а їй виноградний?” – запитала моя шестирічна племінниця. Мої племінниці та племінник рано навчили мене, що діти часто порівнюють те, що їм дають, з тим, що отримують інші. Це означає, що мені, як турботливій тітці, треба бути розсудливою!
Улюблені Господом
Щоб висловити свій смуток, Еллі, молода дівчина, написала наступні слова на дощечці і поставила її в парку: “Мені сумно. Ніхто не хоче зі мною спілкуватися, і я втратила єдину людину, яка мене вислуховувала. Я плачу щодня”.
Майбутнє, сповнене надії
Після руйнівного урагану “Катріна” у 2005 році розпочалася поступова відбудова Нового Орлеану. Одним із найбільш постраждалих районів був Нижній дев’ятий округ, де протягом багатьох років після урагану мешканці не мали доступу до основних ресурсів. Своїх зусиль, аби це змінити, докладав і Бернелл Котлон. У листопаді 2014 року він відкрив перший продуктовий магазин у цьому окрузі. “Коли я купив будівлю, всі думали, що я божевільний”, – згадує Котлон. Але “найперша клієнтка заплакала, бо вона… думала, що життя більше ніколи не повернеться в цей район”. Мати Котлона казала, що її син “побачив те, чого я не бачила. І я рада, що він… скористався цим шансом”.
Паломництво
Понад двісті мільйонів людей різних віросповідань щороку здійснюють паломництво. Протягом століть для багатьох паломників ціллю була подорож до святого місця, щоб отримати благословіння. Йшлося про те, щоб дістатися до храму, собору, святині чи іншого місця, де можна отримати його.
Навчаймось один в одного
Задовго до того, як Zoom став доступним інструментом спілкування, подруга попросила мене приєднатися до неї через відеодзвінок, щоб обговорити проєкт. З тону моїх електронних листів вона зрозуміла, що я була спантеличена, тому запропонувала знайти підлітка, який би допоміг мені налаштувати відеозв’язок.
Лагідний Йорн
Вони не думали, що Йорн, орендар, який обробляв землю, зможе багато чого досягти. Проте, незважаючи на слабкий зір та інші фізичні обмеження, він присвячував себе людям у своєму селі в Норвегії, молячись ночами, коли біль не давав йому спати. У молитві він переходив від хати до хати, називаючи кожну людину окремо, навіть дітей, яких він ще не знав. Люди любили його за лагідний характер і зверталися до нього за мудрістю та порадою. Навіть якщо він не міг допомогти їм практично, люди все одно відчували себе благословенними, отримавши його любов. Коли Йорн помер, його похорон був найбільшим за всю історію цієї громади, хоча в нього не було родини. Його молитви принесли плоди, яких він навіть не міг собі уявити.
У благоговінні перед Богом
Фобія – це “ірраціональний страх” перед певними речами або ситуаціями. Арахнофобія – це страх перед павуками, хоча дехто може стверджувати, що це цілком раціональна річ, якої варто боятися! Ще є глобофобія та ксоколатофобія. Ці та ще близько чотирьохсот інших видів фобій є реальними і задокументованими. Отож, ми можемо боятися майже всього.
Багатий добрими ділами
Після семи десятиліть важкої праці – прання, сушіння та прасування одягу вручну – Осеола Маккарті нарешті була готова вийти на пенсію у віці 86 років. Всі ці роки вона старанно відкладала частину свого заробітку, і, на великий подив своєї громади, Осеола пожертвувала 150 000 доларів США сусідньому університету для створення стипендіального фонду для бідних студентів. Натхненні її безкорисливим даром, сотні людей пожертвували достатньо коштів, аби потроїти її фонд.
Дім поклоніння
Коли під час Другої світової війни будівля Палати громад Великої Британії зазнала бомбардування, прем’єр-міністр Уїнстон Черчилль заявив, що вони повинні відбудувати її відповідно до початкового проєкту. Будівля має бути невеликою, щоб дебати проходили віч-на-віч. Вона має бути довгастою, а не напівкруглою, щоб політики могли “пересуватися навколо центру”. Це дозволило зберегти британську партійну систему, де ліві та праві знаходилися один навпроти одного. “Ми формуємо наші будівлі, а потім вони формують нас”, – підсумував Черчилль.
Використовуй мене!
Колись Джеймса Морріса називали “неосвіченим мирянином з гарячим серцем”, однак Бог використав його, аби привести Огастеса Топладі до рятівної віри в Ісуса Христа. Топладі, автор відомого християнського гімну “Благодатна Скеля ця”, так описував почуту ним проповідь Морріса: “Дивно, що я… наблизився до Бога… серед невеликої групи віруючих, які зібралися в сараї, і через служіння того, хто ледве міг вимовити власне ім’я. Безумовно, це діло рук Господніх, і воно дивовижне”.
Нова і незмінна
Протягом трьох років Сьюзен нічого собі не купувала, окрім предметів першої необхідності. Пандемія Covid-19 вплинула на дохід моєї подруги, і вона перейшла до економного способу життя. “Одного разу, прибираючи в квартирі, я помітила, наскільки пошарпаними та вицвілими виглядають мої речі, – поділилася вона. – Саме тоді я почала сумувати за новими речами, за відчуттям свіжості та захоплення. Все навкруги здалося тьмяним і наче натякало на те, що немає чого чекати в майбутньому”.
Бог свободи
Минуло два з половиною роки після того, як президент Авраам Лінкольн звільнив людей, які перебували в рабстві, а Конфедерація капітулювала, проте штат Техас все ще не визнавав свободу поневолених людей. Отож, 19 червня 1865 року генерал армії Союзу Гордон Грейнджер прибув до Галвестона, штат Техас, і зажадав звільнення всіх невільників. Уявіть собі шок та радість, коли кайдани впали і ті, хто перебував у рабстві, почули проголошення свободи.
Друг самотнім
Коли Холлі Кук переїхала до Лондона на роботу, то в неї не було жодних друзів. Її вихідні були нерадісними. Це місто очолює рейтинг найсумніших міст світу. Згідно з глобальним опитуванням, 55 відсотків лондонців вважають себе самотніми, тоді як у сусідньому Лісабоні таких лише 10 відсотків.
Щедра віра
Декілька років тому нашу церкву попросили прийняти біженців, які тікали зі своєї країни після бурхливої зміни політичного керівництва. Приїжджали цілі родини, маючи при собі лише невелику сумку речей. Декілька родин із нашої церкви відкрили для біженців свої домівки, у тому числі і ті, у кого було мало вільного місця.
Надія на зцілення
У людей, паралізованих внаслідок травм спинного мозку, з’явився новий привід для надії. Німецькі дослідники знайшли спосіб стимулювати ріст нервових клітин для відновлення сполучень між м’язами та мозком. Відновлення частин тіла дозволило паралізованим мишам знову ходити. Тестування продовжиться, щоб визначити, чи є ця терапія безпечною та ефективною для людей.