Співати з Віолетою
Старенька жінка на ім’я Віолета сиділа на своєму ліжку в лазареті й посміхалась кожному підлітку, хто завітав до неї. Вже був полудень. Пекуче повітря неослабно сповнювало її домівку, де зібралась мала група, але жінка не жалілась. Натомість напружувала мозок, щоб згадати якусь пісеньку, щоб заспівати. Раптово на її обличчі з’явилась превелика посмішка, і вона заспівала: “Я біжу, стрибаю і славлю Господа!” Співаючи, старенька розгойдувала руками вперед та назад, немов справді бігла. Сльози з’явились на очах тих, хто сиділи навколо, – адже Віолета не мала ніг. Але вона казала: “Ісус любить мене, і на небесах я матиму ноги, щоб бігати”.
Неосвітлені стежки
Повертаючись додому після сімейного відпочинку, ми їхали через відлюдні райони штату Орегон. Майже дві години ми їхали у вечірній темряві крізь глибокі каньйони та пустельні плато. Лише світло фар зустрічних машин інколи пронизувало цю темряву. Нарешті на горизонті з’явився місяць. Але його було видно лише тоді, коли ми досягали вершин пагорбів. В низинах він ховався від нас. Моя донька, помітивши місяць, назвала його знаком Божої присутності. Коли я спитала в неї, чи їй обов’язково бачити місяць, щоб знати про Божу присутність, вона відповіла: “Ні. Але це суттєво допомагає”.
Не можна мовчати
Під час судового процесу очевидці стають свідками, а не просто сторонніми споглядачами. Вони вже є активними учасниками, від яких залежить рішення суду. Цей принцип стосується і нашого свідчення про Христа. Маємо бути активними учасниками у справі найбільшого значення – свідчення про смерть і воскресіння Ісуса.
Тягар чекання
Протягом кількох останніх років у двох членів нашої сім’ї виявили захворювання, що загрожували їхньому життю. В цей період, коли вони лікувались, я відчайдушно чекала від лікаря якихось конкретних результатів. Але в житті рідко буває, коли все ясно і зрозуміло. Нас частіше просять просто чекати, замість того щоб дати чітку інформацію.
Хваління у темряві
Хоча мій друг Мікі втратив зір, він запевнив мене: “Я все одно щодня буду славити Бога, адже Він так багато зробив для мене”.
Маю пробачити?
Я прибула раніше до церкви, щоб допомогти приготувати залу до богослужіння. В протилежному кінці я побачила жінку, що стояла й плакала. Вона мала жорсткий характер і в минулому пліткувала про мене. Тому я швидко “заглушила” її плач пилососом, що був у моїй руці.
Користь спогадів
Коли ми зазнаємо втрат і переживаємо гіркі розчарування, це може викликати в нас почуття гніву, провини й розгубленості. Коли наші рішення зачиняють перед нами двері без надії знову їх відкрити, або коли не з нашої вини трагедія вривається в наше життя, в результаті ми опиняємося в такому стані, який Освальд Чеймберс назвав “бездонним смутком через те, що «все могло бути інакше»”. Ми можемо намагатись подавити болісні спогади, але це не завжди вдається.
Правило п’яти хвилин
Якось я прочитала про правило п’яти хвилин, що одна мати встановила для своїх дітей. Щоранку діти мали за п’ять хвилин до виходу з дому вже бути готовими до школи і бути разом. Вони збирались навколо мами, і вона молилась за кожного з них по імені – просила, щоб Господь благословляв їх протягом дня. Потім вона цілувала дітей, і вони бігли до школи. Ця жінка молилась навіть за сусідських дітей, коли вони інколи заходили до них перед школою. Одна з її дочок через багато років свідчила, що це правило навчило її вважати ранкову молитву дуже важливою для нового дня.
Один у космосі
Альфред Уорден – астронавт космічного корабля “Аполлон-15” – мав досвід перебування на зворотному боці Місяця. У 1971 році він протягом трьох днів самотньо керував командним модулем “Індевар”, в той час як два інших члени команди працювали в тисячах кілометрів від нього на поверхні Місяця. Єдиними його компаньйонами були зірки над головою – такі великі, що небо наче огортало його зоряною ковдрою.
Лише один дотик
Кілі ухопилась за можливість поїхати у віддалений куточок Східної Африки, щоб допомагати одній медичній місії. Вона почувалась дещо невпевнено, бо не мала медичного досвіду. Але вона могла виконувати елементарні функції доглядальниці.
Питання до Бога
Що б ви робили, якби Господь в робочий день з’явився вам з якоюсь звісткою? Саме це сталося з Гедеоном. “І явився до нього Ангол Господній, і промовив йому: Господь з тобою, хоробрий мужу!” Здавалося, Гедеон мав від переляку втратити дар мови, але натомість він відказав: “Якщо Господь з нами, то нащо прийшло на нас усе це?” (Суд. 6:12-13).
Безмірна любов
Майже і дня не минає, щоб нас хтось не принизив, не проігнорував і не пригнітив тим чи іншим чином. Інколи ми й самі себе зневажаємо.
Коли настає ранок
Вже було дуже пізно, коли ми зупинились на ніч в маленькому сільському готелі неподалік від Мюнхена. Нам сподобалось, що в затишному номері був балкон, хоча надворі нічого не було видно через темряву й густий туман. Але коли за кілька годин почало сходити сонце, туман почав розсіюватись. Ми побачили те, що було сховане від наших очей під саваном ночі. Цілковито ідилічна картина: мирні пасовиська з зеленою соковитою травою, отари овець, що паслися з маленькими дзвониками на шиях, великі білі хмари на небі, що виглядали немов ті ж самі вівці – величезні пухнасті вівці!
Альтернатива гніву
Одного ранку в місті Перт (Австралія) Фіон Малхоланд не знайшов на стоянці свого автомобіля. Тоді він зрозумів, що порушив правила паркування, через що його машину забрав евакуатор. Це дуже засмутило Фіона (евакуація коштувала 600 доларів, плюс штраф). А ще потрібно було йти за машиною. Але він вирішив поводитись чемно з людиною, що евакуювала його автомобіль. Замість того щоб вилити на того робітника свої негативні почуття, він склав гумористичний віршик про цей інцидент, а потім прочитав його прямо на штрафному майданчику. Робітнику сподобався вірш. Отже, сварки не сталося – хоча вона й могла бути.
Вивчення мови
Я стояв перед людьми в маленькій ямайській церкві під час богослужіння і сказав їм, намагаючись найкраще передати місцевий діалект, три слова: “Ва Гван, Ямайка?” Люди відреагували ще більш позитивно, ніж я очікував, – посмішки, гучні оплески, радісні вигуки.