Істина: гірка чи солодка?
Більше півроку з мого носа не зникала пляма, і я звернулася до лікаря. Через декілька днів надійшли результати біопсії, які я не хотіла почути: рак шкіри. Хоча рак був операбельним і не становив загрози життю, він був наче гірка пігулка, яку треба було проковтнути.
Набуття тихого життя
“Ким ти хочеш стати, коли виростеш?” Ми всі чули це питання, коли були дітьми; іноді його ставили навіть у дорослому віці. Його задають із цікавості, а відповідь часто відображає мрію. З роками мої відповіді змінювалися, починаючи з бажання стати ковбоєм, а потім водієм вантажівки і солдатом. Зрештою я вступив до коледжу, прагнучи стати лікарем. Втім я не пригадую жодного випадку, щоб хтось радив прагнути “спокійного життя”, або щоб я свідомо думав про це.
Молитви в стогу сіна
Семюель Мілс і його четверо друзів часто збиралися разом, щоб помолитися Богу, аби Він послав більше благовісників про Ісуса Христа. Одного разу в 1806 році, повертаючись зі своєї молитовної зустрічі, вони потрапили в грозу і заховалися в стогу сіна. Згодом їхня щотижнева молитовна зустріч стала називатися “Молитовне зібрання в стогу сіна” , що переросло у світовий місіонерський рух. Сьогодні в Коледжі Вільяма в США стоїть пам’ятник “Молитва в стогу сіна” , як нагадування про те, що Бог може зробити через молитву.
Зміцнений співом
Коли французькі селяни під час Другої світової війни допомагали єврейським біженцям ховатися від нацистів, деякі з них співали пісні у глухому лісі навколо свого міста, даючи знати біженцям, що вони можуть вийти зі свого укриття. Ці хоробрі жителі Шамбон-сюр-Ліньйон відгукнулися на заклик місцевого пастора Андре Трокме і його дружини Магди під час війни надавати притулок євреям на відкритому плато, відомому як “Ла Монтан Протестанте” . Цей музичний сигнал став одним із проявів хоробрості селян, які врятували від смерті майже три тисячі євреїв.
Вартий очікування
Біля залізничного вокзалу Сібуя в Токіо стоїть статуя в пам’ять про собаку породи акіта, яку звали Хатіко. Вона відома надзвичайною вірністю своєму господарю, професору університету, який щодня їздив у місто на роботу. Вранці собака супроводжувала його до станції, а по обіді, коли прибував його поїзд, поверталася, щоб зустріти господаря.
Вставте своє ім’я
У книгах, що мають загальну назву “Листи Божої любові” , Гленіс Нелліст закликає дітей до глибокої особистої взаємодії з Господом. Ці дитячі книги містять листи від Бога, в яких після кожної біблійної історії дитина може вставити своє ім’я. Персоніфікація біблійної істини допомагає маленьким читачам зрозуміти, що Біблія – це не просто збірка оповідань. Вони дізнаються, що Господь хоче стосунків із ними і через Писання звертається до Своїх улюблених дітей.
Головна дійова особа
Колись я почув історію про студента, який відвідав заняття з проповідування у відомій семінарії. Студент, молодий чоловік, який був дещо самовпевненим, красномовно і палко виголосив свою проповідь. Він самовдоволено сів, а професор хвилину помовчав перед тим, як дати відповідь. “Це була сильна проповідь, – сказав професор. – Вона гарно побудована. Єдина проблема, що у жодному з ваших речень слово «Бог» не було підметом”.
Не забудь!
Моя племінниця, її чотирирічна донька Кейлін і я разом чудово провели суботній день. Ми бавилися мильними бульбашками надворі, розмальовували книгу для малювання та їли арахісове масло і желейні сандвічі. Коли вони сіли в машину, збираючись їхати додому, Кейлін мило вигукнула через відкрите вікно: “Тітонько Енн, не забудь про мене”. Я швидко підійшла до автомобіля і прошепотіла: “Я ніколи про тебе не забуду. Обіцяю, що ми невдовзі побачимося”.