Навіщо пробачати?
Коли одна подруга зрадила мене, я розуміла, що маю простити її. Але не була впевнена, що зможу це зробити. ЇЇ слова дуже сильно ранили моє серце. Я була приголомшена й сердита. Хоча ми обговорили все, і я сказала їй, що пробачаю, я відчувала в душі біль щоразу, як бачила її. Я усвідомлювала, що все ще тримаю в серці щось схоже на образу. Проте одного дня Бог відповів на мої молитви і допоміг цілковито простити її. Я отримала справжню свободу.
Найкращий Друг
Коли мені було 12 років, моя сім’я переїхала до містечка, що було розташоване в пустелі. Після занять фізкультурою на розпеченому повітрі ми зазвичай бігли до питного фонтанчика. Я був худорлявим, виглядав молодшим за свій вік, тому мене часто виштовхували з черги. Одного дня це побачив мій друг Хосе – кремезний і завеликий для свого віку хлопець. Він вийшов з черги і міцною рукою розчистив для мене шлях. “Ей! – вигукнув він. – Нехай спочатку поп’є Бенкс!” З тих пір я ніколи не мав проблем з водою.
Подорож віри
Починаючи з першої публікації у 1880 році, роман Лью Уоллеса “Бен-Гур” ніколи не переставав друкуватись. Його називають найбільш впливовою християнською книгою 19 століття. Цей роман і тепер приваблює читачів, тому що вплітає історію про реального Ісуса в сюжет, в якому йдеться про видуманого героя – єврейського аристократа Юду Бен-Гура.
Пастир на все життя
Коли мій син переходив у старші класи, він завжди плакав: “Хочу, щоб цей вчитель викладав усе моє життя!” Ми змушені були пояснювати йому, що зміна вчителів – то невід’ємна частина життя. Інколи ми запитуємо себе: “Чи можливі стосунки, що тривають усе життя?”
Вулиця Благочестивого
Ми з дружиною Кароліною прогулювались Лондоном і натикнулись на вулицю, що мала назву “Вулиця Благочестивого”. Нам розповіли, що колись там жив чоловік, життя якого було настільки святим, що вулицю, на якій він жив, почали називати “Вулиця Благочестивого”. Це нагадало мені одну старозавітну історію.
Чи є щось вічне?
Моя подруга, що останнім часом зазнала багатьох труднощів, написала: “Коли згадую минулі чотири семестри студентського життя, то думаю: як багато чого змінилось. І це лякає. Нічого нема вічного”.
Мужність Коссі
Коссі, чекаючи на хрещення в річці Моно, що в країні Того, нахилився і підняв із землі вирізьбленого з дерева ідола. Потім кинув його у багаття. Протягом багатьох поколінь його рід вклонявся цьому шматку дерева. Але тепер він та його сім’я вже ніколи не будуть приносити найкращих курчат в жертву цьому божку.
Його Слово – останнє
Доусон Тротман – динамічний лідер середини 20 століття і засновник організації “Навігатори” – підкреслював важливість Біблії в житті кожного християнина. У Тротмана була благочестива звичка закінчувати кожний день духовною практикою, яку він називав: “Його Слово – останнє слово”. Перед тим, як лягти спати, він розважав над вивченим напам’ять біблійним вiршем або уривком, потім молився, щоб прочитане впливало на його життя. Він хотів, щоб Боже Слово було останнім, про що він думає перед сном.
Співчуття
Нас було семеро. Ми прийшли подивитись музичне шоу в переповненому людьми парку і шукали вільну лавку. Але не встигли сісти, як між нами раптово опинилась одна жінка з двома хлопцями. Моя дружина зауважила їй, що наша сім’я хотіла б сидіти разом, але незнайомка лише буркнула у відповідь: “Дуже погано”. А потім сіла на нашу лавку разом з двома своїми супутниками.
За лаштунками
Якось моя донька відіслала своїй подрузі текстове повідомлення, очікуючи на швидку відповідь. Спеціальна функція в її телефоні показала, що текст прочитали, і нетерпіння доньки лише зросло. Проминуло кілька секунд, але відповіді все ще не було. Це засмутило доньку. Роздратування швидко перетворилось на занепокоєння: чи між ними не зіпсувались стосунки, що немає відповіді? Нарешті відповідь прийшла, і моя донька з великим полегшенням побачила, що з їхньою дружбою все гаразд. Просто її подрузі потрібно було для відповіді з’ясувати деякі деталі.
Коли “так” означає “ні”
Я була вдячна Богу за привілей послужити моїй матері, що хворіла на лейкемію. Коли ліки почали більше шкодити, ніж допомагати, мама вирішила припинити лікування. “Я не хочу більше мучитись, – сказала вона. – Я хочу останні дні свого життя побути зі своєю родиною. Бог знає, що я готова йти до Нього”. Я молилась, щоб Господь звершив чудо зцілення − була впевнена, що Він може це зробити. Але щоб відповісти “так” на молитви моєї мами, що хотіла на небо, Він був “змушений” сказати “ні” на мої молитви. В сльозах, я скорилась: “Нехай Твоя буде воля, Господи”. І незабаром Ісус вже зустрічав мою маму у вічності, де вже немає болю.
Найвеличніше запрошення
Протягом останнього тижня на мою електронну пошту прийшло кілька запрошень. Я відразу видалив пропозиції відвідати “безкоштовні” семінари на тему пенсій, нерухомості та страхування життя. Але на запрошення прийти на день народження нашого старого друга я, не роздумуючи, відповів: “Обов’язково прийду”. Формула проста: треба мати бажання.
Життя і смерть
Ніколи не забуду, як я сиділа біля смертного одра брата моєї подруги. Це був той момент, коли звична ситуація сповнена особливими відчуттями. Нас було троє. Ми тихо розмовляли, а потім помітили, що дихання Ричарда стає все більш утрудненим. Ми стали біля нього… дивились в чеканні й молитві. Коли він зробив останній подих, то був наче святий момент. Гостре відчуття Божої присутності охопило нас, хто проливав сльози за цією чудовою людиною, що вмирала на п’ятому десятку свого життя.
Вогняне випробування
Коли минулої зими я завітала до музею природної історії у штаті Колорадо, то взнала деякі цікаві факти про осики. Виявляється, що з однієї насінини може вирости цілий гай струнких дерев з білим стовбуром. Всі ці дерева мають спільну кореневу систему, що може існувати цілі тисячоліття і не завжди давати життя новим деревам. Коренева система перебуває у своєрідній сплячці, чекаючи на пожежу, паводок або який-небудь обвал, щоб у темному лісі з’явилось місце для нових дерев. Коли природня стихія очищує нове місце, коріння осик нарешті може відчути сонце. Воно пускає нові пагони, які потім стають деревами.
Добрий плід
За ілюмінатором літака відкривався вражаючий вид: вузенькі смуги полів з налитим білим колоссям і фруктові сади, що простягнулись між двома лисими горами. На полонині була видна вихляста лінія річки, без життєдайної води якої не було б цих садів.