Битва за соняшники
В оленів, що мешкають у наших околицях, і в мене різні погляди на соняшники. Щовесни я саджаю їх з надією побачити красу їхнього цвітіння. Однак мої друзі олені прагнуть зовсім іншого. Вони просто хочуть з’їсти всі стовбури та листя. І так кожного літа відбувається ця “битва”: я прагну побачити дозрілі соняшники, а мої чотирьох копитні сусіди прагнуть їх з’їсти. Іноді перемагаю я, а іноді вони.
Величний Бог
Відбитки пальців уже давно використовуються для ідентифікації особи, але їх можна підробити, створивши копії. Подібним чином структура райдужної оболонки ока слугує надійним джерелом визначення особистості, допоки хтось не змінить її за допомогою контактних лінз, аби викривити результати. Отже, використання біометричних даних для визначення особистості можна спотворити. Що ж можна вважати справді унікальними особливостями? Виявляється, що структура кровоносних судин унікальна, і її практично неможливо підробити. Ваша особиста “венозна карта” – єдиний у своєму роді ідентифікатор, який виокремлює вас з-поміж усіх інших людей на планеті.
Любіть, як мати
Хуаніта розповіла племіннику про своє дитинство, яке проходило в часи Великої депресії. Її бідна родина харчувалася лише яблуками та тим, що вполює їхній батько. Кожного разу, коли він приносив додому спійману білку, її мати казала: “Мені віддайте голову білки. Це все, що я хочу з’їсти. Це найкращий шматок м’яса”. Роками пізніше Хуаніта дізналася, що в голові білки не було взагалі м’яса. Її мати не їла голову. Вона лише робила вигляд, що то був делікатес, “щоб нам дісталося більше, і щоб ми за неї не хвилювалися”.
Він знає
Ліа влаштувалася працювати медичною сестрою на Тайвані. Так вона зможе краще забезпечити свою родину, ніж тут у Манілі, де взагалі складно знайти роботу. Ввечері перед відправленням вона наставляла сестру, яка мала доглядати за її п’ятирічною дочкою. “Вона вип’є вітаміни лише з ложкою арахісової олії, – пояснювала Ліа. – Пам’ятай, що вона сором’язлива, однак все одно буде гратися з дітками. Вона також боїться темряви…”
Отче наш
Зазвичай кожного ранку я повторюю Молитву Господню, бо не готовий до початку нового дня, допоки не занурю себе в її слова. Нещодавно я встиг промовити лише два слова: “Отче наш”, як раптом задзвонив мій телефон. Мене це здивувало, бо годинник показував 5:43 ранку. Здогадуєтесь, хто дзвонив? На екрані телефона висвітилося слово “Тато”. Однак дзвінок швидко припинився, що я й не встиг відповісти. Я зрозумів, що батько просто помилився. Випадковий збіг? Можливо, однак я вірю, що ми живемо у світі, переповненому Божою милістю. У той день мені потрібне було нагадування про присутність мого Небесного Отця.
Служіння від щирого серця
Завдяки служінню місії в Карлсбаді, в штаті Нью-Мексико, місцева громада щомісяця безкоштовно отримує понад 10 тонн їжі. Лідер служіння сказав: “Люди можуть сюди прийти без будь-яких умов, і ми їх приймемо, щоб допомогти їм. Наша мета – задовольнити їхні практичні потреби, щоб отримати можливість задовольнити їхні духовні потреби”. Бог бажає, аби ми, віруючі в Христа, благословляли інших тим, що маємо, наближаючи наші громади до Нього. Але як нам плекати серце служіння, яке прославляє Бога?
Туга за родиною
Енн, головний персонаж книги “Енн із Зелених Дахів”, прагнула мати родину. Ставши сиротою, вона втратила надію коли-небудь знайти місце, яке можна назвати домом. Потім вона дізналася, що один чоловік на ім’я Метью і його сестра Марілла хочуть забрати її до себе. Їдучи на повозці до їхнього дому, Енн постійно вибачалася за свої безкінечні розмови, однак Метью, мовчазний чоловік, сказав: “Ти можеш говорити, скільки завгодно. Я не проти”. Ті слова пролунали для Енн, наче музика. Їй здавалося, що ніхто взагалі не хотів бачити її поруч, а ще менше – слухати її балачки. Прибувши до їхнього дому Енн дізналася, що насправді брат і сестра планували взяти не її, а хлопчика, аби той допомагав їм на фермі. Дівчинка боялася, що її повернуть назад. Однак вона стала членом цієї родини. Так бажання Енн мати люблячий дім нарешті здійснилося.
Батько неправди
Віктор поступово став залежним від порнографії. Багато його друзів дивилися порно, і він також піддався цій спокусі. Однак тепер він розуміє, наскільки це було неправильно. Він згрішив перед Богом, і цей гріх розбив серце його дружині. Віктор заприсягся вжити всіх заходів, аби це більше не повторилося. Однак він боїться, що вже запізно. Чи можна врятувати його шлюб? Чи отримає він коли-небудь свободу і цілковите прощення?