Ділитись не лише речами
“Але я не хочу ділитись!” – волав мій найменший син у розпачі через те, що його позбавлять бодай однієї деталі конструктора “ЛЕГО”. Я був шокований через таку його дитячу незрілість. Але, якщо чесно, така позиція не обмежується дитячим віком. Як часто у моєму житті – та і в досвіді всього людства – проявляється вперте небажання щедро й від душі ділитися з іншими?
Пісня вночі
Життя мого батька було сповнене прагнень. Він прагнув цілісності, хоча хвороба Паркінсона поступово руйнувала його розум і тіло. Прагнув миру, хоча страждав через біль глибокої депресії. Прагнув від інших любові й турботи, хоча часто почувався цілковито самотнім.
Міцний фундамент надії
Уроки віри інколи можна отримати в неочікуваних місцях. Один такий урок я отримав від свого п’ятидесятикілограмового чорного лабрадора з кличкою “Ведмідь”. Його велика металева миска для води знаходиться у кутку кухні. Коли вона порожня, він ніколи не гавкає і не штовхає її лапою. Натомість просто тихенько лягає біля неї… і чекає. Інколи він змушений чекати кілька хвилин. Але пес навчився довіряти мені. Він знає, що я зрештою зайду до кухні й дам йому те, чого він потребує. Його проста віра нагадує про необхідність і мені більше покладатися на Бога.
Проблема раків
Коли мій кузен запропонував мені половити з ним річкових раків, я не могла приховати своєї радості. Широко усміхнулась, коли він вручив мені пластикове відро… без кришки!
Ісус “позаду тебе”
Моя донька якось зібралась до школи раніше, ніж завжди, тому попросила заїхати по дорозі до кав’ярні. Я погодився. Коли ми під’їхали до черги для машин, я запитав доньку, чи вона має бажання зробити комусь щось приємне, і почув у відповідь: “звісно”.
Неосяжні виміри
Я тихо лежала на вініловім покривалі і затримувала дихання за командою, в той час як апарат тріщав та гудів. Я знала, що багато людей пройшли крізь МРТ, але через клаустрофобію я потребувала зосередити свої думки на Комусь набагато більшому за мене.
Привітний до всіх Бог
Наша церква збирається у старій початковій школі, що у 1958 році закрилась, аби не виконувати наказ суду США про інтеграцію (дозвіл чорношкірим дітям навчатися у школі “лише для білих”). Наступного року школу знову відкрили, і Елва, яка тепер є членом нашої церкви, була однією з тих перших чорношкірих учнів, що потрапили у світ “білих людей”. “Мене забрали з безпечного середовища, від учителів, що стали мені рідними, і помістили у середовище небезпечне – в клас, де був лише один чорношкірий учень”. Елва багато страждала через те, що була “іншою”, але зрештою стала жінкою великої мужності й віри.
Хто Він, наш Спаситель?
Минулого року ми з подругами молились про зцілення трьох жінок, що хворіли на рак. Ми знали, що Бог може це зробити, і благали Його про це щодня. Ми бачили Його чини в минулому і знали, що Він може зробити чудо й тепер. Бували такі дні, коли здавалося, що у кожної з цих трьох жінок наступає зцілення – і ми цьому дуже раділи. Але тієї осені всі троє відійшли у вічність. Хтось сказав, що то було “найвище зцілення” – і в певному сенсі це правда. Однак ця втрата нас засмутила. Нам дуже хотілося, щоб Бог зцілив тих жінок тут, на землі, але за якихось причин, нам незрозумілих, чуда не сталося.
Альтернатива неспокою
Один законослухняний чоловік отримав голосове повідомлення: “Вам дзвонив із поліцейського відділку такий-то поліцейський. Передзвоніть мені, будь ласка, за цим номером”. Чоловіка відразу охопила тривога. Він боявся, що, можливо, десь порушив закон, тому так і не наважився передзвонити. Кілька ночей він не спав, прокручуючи в голові можливі сценарії. Поліцейський більше не дзвонив, але знадобилися тижні, щоб цей чоловік заспокоївся.
Звичайна людина
Уїльям Кері народився у скромній сім’ї поблизу Нортгемптону в Англії і часто хворів. Його майбутнє здавалося не дуже світлим. Але Бог мав Свої плани для нього. Незважаючи на всі перепони, Уїльям вирушив до Індії, де домігся вражаючих соціальних змін і переклав Біблію на кілька індійських діалектів. Він любив Бога та людей і багато чого зробив для Господа.
Велична слава
Цезар Август запам’ятався як перший і найвеличніший римський імператор. Завдяки своїм політичним та військовим навичкам, він знищив своїх ворогів, розширив імперію і перетворив Рим з купки брудних районів на місто мармурових статуй та храмів.
Змінені, щоб змінювались інші
Дитинство Тані та Модюпа проминуло в Нігерії. А в 1970-их роках вони поїхали до Великобританії навчатися. Їхнє життя було змінене Божою благодаттю, але вони й уявити не могли, що Бог використає їх для зміни життя людей одного з найбідніших районів Англії – Енфілда у Ліверпулі. Вони обидва шукали Господа і можливостей служити людям свого району, тому Бог через них багатьом подарував надію. Наразі вони керують динамічною церквою і займаються соціальними проектами, завдяки чому змінилося життя великої кількості людей.
Ходити у світлі
Місяць сховався, і темрява вкрила лісове селище. Блискавка розрізала небо і почалась злива з ураганом в супроводі грому. Я з переляку прокинувся. Мені, немов дитині, увижалось, що на мене зараз стрибнуть жахливі чудиська! Однак на світанку загрозливі звуки щезли. Зійшло сонце, і в ранковій тиші птахи раділи сонячному світлу. Це був дуже разючий контраст між жахливою нічною темрявою і радісним денним світлом.
Міцно заплющені очі
Він знав, що непотрібно було цього робити. Розумів, що нашкодив, – це було написано у нього на обличчі! Коли я сіла поруч поговорити з ним про його шкоду, мій трирічний племінник міцно заплющив очі. Він сидів отак, вважаючи, що якщо він не бачить мене, то і я не бачу його. А якщо я “не бачу” його, тоді він зможе уникнути неприємної бесіди і наслідків цієї розмови.
Можна і запитати
Мій батько так добре орієнтувався на автошляхах, що я аж заздрив йому. Він інстинктивно знав, де північ, південь, захід та схід. Здавалося, це відчуття у нього від самого народження. Батько ніколи не помилявся… до тієї нещасливої ночі, коли він заблукав.