Шлях додому
Інколи життєвий шлях буває дуже важким; проблемам, здається, немає кінця. Одного разу моя дружина після ранкового “тихого часу” з Богом поділилась новим духовним уроком: “Гадаю, Бог хоче, щоб ми не забували у світлі те, чому навчились у темряві”.
Сила для подорожі
“Ноги лані на висотах” – так називається книга, в якій алегорично зображується життя християнина. Назва книги основана на цитаті з Авакума 3:19. В цій книзі йдеться про молоду дівчину на ім’я Налякана та її подорож з Пастирем. Через свій страх вона запитала Пастиря, чи не міг би Він нести її на руках, але Пастир ласкаво відповів: “Я міг би понести тебе на висоти, замість того щоб залишати тебе тут дертися вгору. Але якщо я зроблю так, твої ноги ніколи не стануть міцними, як у лані. Ти не зможеш йти зі Мною туди, куди Я йду”.
Серце поліцейського
Повернувшись до поліцейського відділку, офіцер Мільо сів на стілець і втомлено притулився до стіни. Випадок домашнього насильства зайняв майже половину його зміни. Все закінчилося тим, що співмешканця постраждалої заарештували, її малу доньку забрала карета швидкої допомоги, а сама вона знаходиться в стані шоку і не може зрозуміти, як все це трапилось. Цей виклик ще довго гнітитиме серце молодого поліцейського.
Кликати на допомогу
Після того, як у 2016 році в Нью-йоркському метро загинуло п’ятеро і травмувався 51 чоловік, місцева влада розпочала компанію з навчання людей, як зберігати спокій і своє життя у подібних ситуаціях. Найгірше трапляється саме тоді, коли люди намагаються врятуватися самостійно. Але найкращий план дій – кажуть спеціалісти – просто зателефонувати, заспокоїтись і чекати. Керівники міста пообіцяли завжди реагувати швидко, щоб захищати людей від травм і визволяти їх із важких становищ.
Дім на камені
Проживши в придбаному будинку кілька років, мої друзі зрозуміли, що їхня вітальня просідає – на стінах з’явились тріщини, а вікно перестало відкриватись. З’ясувалося, що ця кімната була добудована без фундаменту. Для виправлення цієї недбалості знадобилось декілька місяців важкої праці.
Ти дійсно кохаєш мене?
Коли я була підлітком, то проходила крізь звичний для цього віку період бунту проти влади своєї мами. Мій батько відійшов у вічність, отже мама змушена була самотужки спрямовувати мене крізь буремні хвилі мого дорослішання.
Вчіться довіряти
Будучи підлітком, я інколи сперечався з мамою, коли вона намагалася підбадьорити мене у вірі. “Довіряй Богу. Він про все попіклується”, – казала вона мені. “Не все так просто, мамо, – відповідав я. – Бог допомагає тим, хто сам собі допомагає!”
Постійне служіння
Коли педагог та психолог Бенджамін Блум досліджував розвиток таланту в молоді і проаналізував дитинство 120 видатних людей − спортсменів, митців та вчених, − то виявив один спільний фактор: всі вони тривалий час інтенсивно тренувалися.
Не “застиглі в часі”
Під час однієї дискусії за круглим столом щодо примирення один учасник мудро сказав: “Не сприймайте людей як «застиглих у часі»”. Він підкреслив, що ми схильні нагадувати людям про їхні помилки й позбавляти їх шансу виправитись.
Щедрі пожертвування
Згадавши все те, що Бог зробив для нашої церкви протягом всієї її історії, лідери презентували общині проект нового гімнастичного залу, щоб краще служити людям нашого міста. Члени лідерської команди об’явили, що будуть першими, хто підпишуть зобов’язання фінансувати будівництво. Спочатку мені не хотілося жертвувати більше тієї суми, про яку ми вже прийняли рішення. Однак ми з чоловіком погодились молитися за цей проект. А потім, згадавши все те, що Бог постійно робить для нас, ми зрештою погодились на щомісячні пожертвування. Загальні внески нашої церковної сім’ї дозволили профінансувати все будівництво.
Хочемо побачити Ісуса
Під час промови на похоронах мою увагу привернула табличка на стіні з цитатою “Ми хочемо, пане, побачити Ісуса” (Ів. 12:21). Я подумала, що ці слова є дуже слушними в цей час, коли ми зі сльозами і приємними спогадами прощаємося з сестрою, в житті якої можна було побачити Ісуса Христа. Незважаючи на всі труднощі та розчарування, вона ніколи не втрачала віри в Христа. Дух Божий жив у її серці − вона дійсно відображала Ісуса.
Незмінне щастя
Ми часто чуємо, що щастя – то результат наших намагань будувати життя по-своєму. Однак це неправда. Така філософія веде до внутрішньої порожнечі, тривог і душевного болю.
Божа турбота
Мої маленькі онуки люблять вдягатися самі. Інколи вони натягують сорочки навиворіт, а менший часто взуває черевики не на ту ногу. Зазвичай у мене язик не повертається зробити їм зауваження. Крім того, їхня дитяча невинність здається мені такою милою!
Молитва, що веде додому
Однією з перших молитов, що я вивчив ще маленьким хлопчиком, була наступна: “Лягати спати, Боже, мушу – охороняй мою Ти душу”. Цієї молитви мене навчили мої батьки, а потім я навчив свого сина та доньку, коли вони були ще маленькими. В дитинстві я відчував велику втіху, коли перед сном цими словами вручав себе у Божі руки.
Завершено чи ще в процесі?
Люблю, коли роботу закінчено. Серед моїх обов’язків є й така робота, що змінює щомісяця свій статус “у процесі” на статус “завершено”. Я із задоволенням натискаю кнопку “завершено”. Але коли минулого місяця робив це, то подумав: “Ех... якби так легко було долати важкі моменти у моїй вірі!” Мені інколи здається, що християнське життя – то завжди процес без завершення.