Передати спадщину
На моєму мобільному телефоні спрацював сигнал, сповіщаючи про отримане повідомлення. Донька просила рецепт пирога з м’ятним морозивом, який мені залишила ще моя бабуся. Передивляючись пожовтілі картки з рецептами, що зберігались у старій коробці, я побачила унікальний почерк бабусі й подумала, що якщо враховувати мою доньку, то в нашій родині цим рецептом буде користуватися вже четверте покоління.
Ходіння по воді
Однієї дуже холодної зими я, незважаючи на мороз, поїхала на озеро Мічиган, п’яте за розміром у світі, щоб подивитись як воно замерзло. З пляжу, на якому я зазичай влітку ніжилась на сонці, відкривався чудовий краєвид: вода замерзла у формі хвиль, створивши захоплюючі льодові шедеври.
Пори життя
У північній частині земної півкулі сьогодні перший день весни, а якщо ви живете в Австралії, то для вас сьогодні перший день осені. Для жителів північної півкулі сьогодні весняне рівнодення; для тих, які живуть у південній півкулі, – осіннє рівнодення. Сьогодні сонце світить прямо над екватором, тому день і ніч по всьому світі мають майже однакову тривалість.
Мистецтво вдячного серця
В день нашого весілля ми з Марті урочисто давали обіцянку бути вірними один одному “в часи добрі й погані, у хворобі та здоров’ї, у багатстві та бідності”. Дещо дивно, що в такий урочистий весільний день ми згадуємо у своїй клятві сумну реальність життєвих негараздів, хвороб та бідності. Але ці слова підкреслюють той факт, що життя складається з великої кількості чорних смуг.
Листи додому
Знаходячись далеко від дому, американські новобранці під час Другої світової війни часто вдавалися до гумору й знаходили відраду в написанні листів додому, щоб якось впоратися з труднощами на тренувальній базі. В одному листі молодий солдат із гумором писав про процес вакцинації: “Двоє військових медиків ганялись за нами з гарпунами. Коли ж схопили, то повалили на підлогу, встромивши кожному в руку гарпуна”.
Підбадьорюючий шепіт
Юнак, як тільки зайняв своє місце в літаку, почав виявляти явні ознаки неспокою. Він нервово оглядав ілюмінатори. Потім стулив очі й намагався заспокоїти себе глибоким диханням, але це не допомогло. Коли літак здійнявся, він почав повільно розгойдуватися туди-сюди. Раптово бабуся, що сиділа навпроти нього через прохід, поклала свою долоню на його руку й лагідно почала розмову, щоб якось відволікти його від стресу. “Як тебе звуть?” “Звідки ти?” “Все буде добре, не хвилюйся даремно”, – прошепотіла вона. Старенька могла відчувати роздратування або просто не звертати увагу на юнака, але натомість вирішила сказати йому кілька втішних слів. Здавалося, проста річ, але коли через три години літак приземлився, юнак сказав: “Дуже дякую вам за те, що допомогли мені”.
Зважаймо на чудеса
Деякі з нас схильні бачити в цьому світі лише погане. Але Джонс Девіт, відомий фотограф із Національного Географічного Товариства , використовує свою професію, щоб показати все прекрасне, що є у світі. Він довго споглядає і чекає на той момент, коли об’єктив раптово впіймає чудо, яке раніше не помічали. Джонс використовує фотоапарат, щоб знайти красу в обличчях звичних людей та в природі.
Відкрити для зцілення
Ще в дитинстві я споглядав за тим, як мій батько орав цілину. В перший раз плуг вивертав великі камені, які мій батько відразу ж прибирав із поля. Потім він орав поле знову й знову. І з кожним разом плуг вивертав камінці все меншого розміру – їх батько теж відкидав. Так тривав процес оброблення землі.
Дар молитви
“Я навіть не уявляла, який то великий дар – молитва, поки не захворів мій брат, і ви всі не почали молитися за нього. Не в силі навіть висловити, яка то була втіха для мене!”
Спільні зусилля
“Чому щороку понад п’ять мільйонів людей платять гроші заради здолання смуги перешкод довжиною у кілька кілометрів, на якій вони змушені забиратися на вертикальні стіни, пробиратися через багнюку, влазити всередину вертикальної труби, де зверху зривається вода? Деякі сприймають це як виклик самому собі – бажають зміцнити свою витривалість або здолати якісь страхи. Інших приваблює командна робота, де ті, які змагаються, допомагають та підтримують один одного. Хтось назвав ці перегони «зоною не осудження», де цілком незнайомі люди допомагають один одному досягти фінішу” (Стефані Кановіч, “Вашингтон Пост” ).
Я Господом тішитись буду
Маючи схильність до песимізму, я швидко роблю висновки, що ті або інші ситуації відіграють в моєму житті негативну роль. Коли, незважаючи на всі зусилля, щось руйнує мій проект на роботі, дуже легко приходить переконання, що вся моя робота не матиме успіху. І взагалі, горе мені, бо я – жахлива мати, яка неспроможна нічого зробити путнього. Невдачі в одній сфері мого життя чомусь роблять мене зневіреною у багатьох інших сферах.
Справжня вірність
Спортивні вболівальники люблять співати пісні, що вихваляють їхні улюблені команди. Коли бачиш написи, які вони носять, і коли чуєш, про що вони говорять із друзями, то відразу стає зрозумілим, за які команди вони вболівають. Мої капелюхи, майки й розмови вказують, що я люблю команду “Детройтські тигри”.
На скелю мене попровадь
Одного разу, купуючи зволожувач повітря, я побачила літню жінку, що ходила туди-сюди між рядами в магазині. Чи вона часом не шукає також зволожувач? Я відійшла у бік, щоб дати їй місце. Незабаром ми вже розмовляли про епідемію грипу в нашому районі, через який вона вже тривалий час страждала від кашлю та головного болю. За кілька хвилин жінка вилила переді мною свій біль, а я нічим не могла їй допомогти. Все ще роздратована і сердита, вона вийшла з магазину.
Чіткі вказівки
Моя молодша донька Брітта дуже хотіла спати в “дорослому ліжку” в кімнаті своєї старшої сестри. Щовечора, закутуючи її у великі ковдри, я строго наказувала не вставати з нього, і попереджала, що якщо не буде слухатися, то спатиме у своєму дитячому ліжку. Однак майже кожної ночі я знаходила її в коридорі і змушена була нести доньку назад до її маленького ліжка. Через багато років я довідалася, що моя старша донька не була у захваті від маленької сусідки, тому постійно казала їй, що “чує, як її кличе мама”. Брітта наївно вірила її словам і йшла шукати мене.
Мудрість похилого віку
У 2010 році одна сінгапурська газета опублікувала спеціальний доклад, що містив життєві уроки від восьми престарілих громадян. Стаття починалась наступними словами: “Хоча старість приносить чимало проблем для розуму й тіла, вона водночас може розширити можливості в інших сферах. В ній є велика скарбниця емоційних та соціальних знань; мова йде про ті якості, які вчені починають визначати як мудрість людей похилого віку”.